ІНТРОДУ́КЦІЯ (лат. introductio — введе­н­ня, від introducо — вводжу) — пере­селе­н­ня окремих сортів і видів рослин та тварин за межі їхніх природних ареалів на території, де вони раніше не існували. У музиці та літературі — невеликий вступ, що пере­дує основній частині музичного або літературного твору; різновид увертюри.

Інтродукція гідробіо­нтів (І. г.) — пере­селе­н­ня певних видів водяних тварин (без­хребетних, риб) і рослин за межі їхніх природних ареалів у водо­йми і водотоки, де вони раніше не існували. І. г. є початковою фазою акліматизації. Українські гідробіо­логи у 60-х роках 20 ст. об­ґрунтували доцільність і здійснили широкомас­штабне пере­селе­н­ня водяних без­хребетних понто-ка­спійської фауни (гам­марид разом з мізидами, корофіїдами, поліхетами і молюсками) з Дні­провсько-Бузького лиману до внутрішніх водних обʼєктів України для поліпше­н­ня кормової бази риб, що мало позитивні результати. Прикладом вдалої І. г. є також впровадже­н­ня у рибне господарство України коропових далеко­східного комплексу: білого й чорного амурів, білого (амурського) і строкатого товстолобиків. Мас­штаби вирощува­н­ня і вилову їх у ставках та природних водних обʼєктах набули вагомого екологічного значе­н­ня. Культура роз­веде­н­ня цих риб ґрунтується на штучному, а не природному від­творен­ні потомства, оскільки у водних обʼєктах України від­сутні умови для нересту плідників, роз­витку потомства, особливо в ран­ньому онтогенезі.

В. М. Жукинський

Інтродукція рослин (І. р.) — цілеспрямована діяльність із уведе­н­ня в культуру певного природно-історичного регіону нових родів, видів, сортів і форм рослин або пере­несе­н­ня їх з природи в культуру. Поня­т­тя «інтродукція» перед­бачає активну діяльність людини, спрямовану на збагаче­н­ня культурної флори. Основні зав­да­н­ня І. р. — виріше­н­ня як фундаментальних про­блем, повʼязаних зі збереже­н­ням різномані­т­тя флори, виявле­н­ням закономірностей адаптації рослин до умов нового (інтродукційного) ареалу, так і практичних зав­дань (повне і раціональне викори­ста­н­ня рослин­них ресурсів). Інтродукційну роботу починають з ви­вче­н­ня флори досліджуваного регіону (осередку інтродукції), виявле­н­ня кліматичних, флористичних і фітоценотичних аналогій. У цьому регіоні збирають вихідний інтродукційний матеріал, досліджують інтродукований вид (ритміка росту і роз­витку, її синхрон­ність з кліматичним ритмом, стійкість до температури, засоле­н­ня, техноген­них умов, фізіологічні особливості, біо­хімічний склад, насін­нєва продуктивність, спосіб роз­множе­н­ня). Оцінюва­н­ня інтродукційної здатності рослин є важливим завершальним етапом первин­ної інтродукції. Після під­веде­н­ня під­сумків І. р. від­бирають пер­спективні для масового роз­множе­н­ня види, здійснюють дослідно-промислову пере­вірку й упровадже­н­ня в культуру. Як правило, інтродукція су­проводжується акліматизацією рослин. Загальна теорія І. р. від­сутня. Її формулюва­н­ня ускладнюється тим, що дослідже­н­ня онтогенезу інтродуцентів є завершальним етапом первин­них інтродукційних ви­пробувань, у звʼязку з чим виявле­н­ня будь-яких закономірностей інтродукційного процесу можливе на основі системного планува­н­ня і про­гнозних оцінок усіх його етапів. Остан­нім часом існує тенденція пере­ходу від диференці­йованого до інтегрального оцінюва­н­ня успішності інтродукції й акліматизації рослин.

І. р. започатковано водночас із зародже­н­ням землеробства. На території України І. р. роз­почато близько 6 тисяч років тому, свідче­н­ням чого є знахідки насі­н­ня ячменю, проса, гороху, бобів, абрикоса, сливи в культурних шарах ран­ньотрипільських поселень. У той же період окультурено вино­град та яблуню лісові. На початку 1 тисячолі­т­тя до н. е. на території сучасного України зʼявилися жито, сочевиця, часник, коноплі. У 7 століт­ті до н. е. грецькі колоністи в Пів­нічному Причорноморʼї інтродукували вино­град справжній, лавр благородний, кипарис вічнозелений, на початку н. е. — смоківницю звичайну, персик звичайний, маслину європейську, горіх грецький, мигдаль звичайний. У 10 століт­ті н. е. у лісо­степовій зоні України впроваджено вино­град справжній, шовковицю білу, вишню звичайну, горіх грецький, цибулю, буряк цукровий, які набули пошире­н­ня в культурі. Інтенсифікації І. р. у 17–19 столі­т­тях сприяло заснува­н­ня ландшафтних та дендрологічних парків, акліматизаційних і ботанічних садів, садових фірм. У цей час інтродуковано багато видів рослин із Пів­нічної Америки, Східної та Середньої Азії, Кавказу, Серед­земноморʼя. Набули масового пошире­н­ня картопля, соняшник, кукурудза. Найбільшими осередками І. р. стали: у Прикарпат­ті — Ботанічний сад Львівського університету, на Буковині — Ботанічний сад Чернівецького університету, на Прав­обереж­жі — Кременецький ботанічний сад (згодом його колекції рослин пере­дано Ботанічному саду Київського університету, який продовжив інтродукційну діяльність), дендрологічні парки «Олександрія» (Біла Церква) та «Софіївка» (Умань), на Лів­обереж­жі — акліматизаційний сад по­близу Краснокутська (нині смт Харківської обл.), Ботанічний сад Харківського університету, у степовій зоні — дендрологічні парки «Веселі Боковеньки» (нині Долинський р-н Кірово­градської обл.) та «Асканія-Нова» (нині Чаплинський р-н Херсонської обл.), Ботанічний сад Одеського університету, в Криму — Нікітський ботанічний сад. У 20 століт­ті засновано низку ботанічних садів у Києві, Житомирі, Він­ниці, Камʼянці-Подільському, Черкасах, Полтаві, Дні­пропетровську, Донецьку, Херсоні, Сімферополі, Євпаторії, Ужгороді, Івано-Франківську, Луцьку, Кривому Розі, які здійснюють І. р. Нині кількість інтродукованих деревних рослин у 5 разів пере­вищує кількість дикорослих видів дерев і кущів. Завдяки І. р. значно змінено культурний ландшафт України. Українські ботаніки зробили вагомий внесок у ви­вче­н­ня важливих теоретичних і практичних питань І. р. (інтродукційне ра­йонува­н­ня України, біо­логічні основи інтродукції великої кількості видів рослин, методика оцінюва­н­ня успішності інтродукції, схема становле­н­ня культурної флори внаслідок І. р., внутрішньовидова різноманітність і формо­утворе­н­ня, насін­нє­знавство й насін­ництво, агротехніка вирощува­н­ня інтродукованих рослин тощо).

М. А. Кохно , С. В. Клименко

Інтродукція тварин (І. т. ) — пере­селе­н­ня окремих видів тварин у нові для них ареали. Може завершуватися акліматизацією тварин або згаса­н­ням і вимира­н­ням популяцій. Роз­різняють навмисну і випадкову І. т. Навмисної інтродукції під­лягають види, які мають промислове значе­н­ня, сприяють господарській діяльності людини. Випадкова інтродукція — завезе­н­ня тварин (пере­важно паразитів) з імпортованою сільськогосподарською продукцією, корисними інтродуцентами, баластними водами тощо. Прикладом І. т. в Україні були мас­штабні проєкти із завезе­н­ня чужорідних видів хребетних, зокрема за про­грамами із покраще­н­ня мисливських угідь (середина 20 ст.).

М. М. Хомик