Інтродукція

ІНТРОДУ́КЦІЯ (лат. introductio — введе­н­ня, від introducо — вводжу) — пере­селе­н­ня окремих сортів і видів рослин та тварин за межі їхніх природних ареалів на території, де вони раніше не існували. У музиці та літературі — невеликий вступ, що пере­дує осн. частині муз. або літ. твору; різновид увертюри.

Інтродукція гідробіо­нтів (І. г.) — пере­селе­н­ня певних видів водяних тварин (без­хребетних, риб) і рослин за межі їхніх природних ареалів у водо­йми і водотоки, де вони раніше не існували. І. г. є початк. фазою акліматизації. Укр. гідробіо­логи у 60-х рр. 20 ст. об­ґрунтували доцільність і здійснили широкомас­штабне пере­селе­н­ня водяних без­хребетних понто-ка­спій. фауни (гам­марид разом з мізидами, корофіїдами, поліхетами і молюсками) з Дні­пров.-Бузького лиману до внутр. водних обʼєктів України для поліпше­н­ня корм. бази риб, що мало позитивні результати. Прикладом вдалої І. г. є також впровадже­н­ня у рибне госп-во України коропових далекосх. комплексу: білого й чорного амурів, білого (амурського) і строкатого товстолобиків. Мас­штаби вирощува­н­ня і вилову їх у ставках та природ. водних обʼєктах набули вагомого екол. значе­н­ня. Культура роз­веде­н­ня цих риб ґрунтується на штуч., а не природ. від­творен­ні потомства, оскільки у водних обʼєктах України від­сутні умови для нересту плідників, роз­витку потомства, особливо в ран­ньому онтогенезі.

Літ.: Вовк П. С. Биология дальневосточных растительноядных рыб и их хозяйствен­ное использование в водоемах Украины. К., 1976; Жукинский В. Н., Харченко Т. А., Ляшенко А. В. Вселение чужеродных и рас­селение местных видов водных беспозвоночных и рыб в пределах и вне пределов поверх­ностных вод Украины // ГБЖ. 2006. Т. 42, № 6.

В. М. Жукинський

Інтродукція рослин (І. р.) — цілеспрямована діяльність із уведе­н­ня в культуру певного природно-історичного регіону нових родів, видів, сортів і форм рослин або пере­несе­н­ня їх з природи в культуру. Поня­т­тя «інтродукція» перед­бачає активну діяльність людини, спрямовану на збагаче­н­ня культур. флори. Осн. зав­да­н­ня І. р. — виріше­н­ня як фундам. про­блем, повʼяз. зі збереже­н­ням різномані­т­тя флори, виявле­н­ням закономірностей адаптації рослин до умов нового (інтродукц.) ареалу, так і практ. зав­дань (повне і рац. викори­ста­н­ня рослин. ресурсів). Інтродукц. роботу починають з ви­вче­н­ня флори досліджуваного регіону (осередку інтродукції), виявле­н­ня клімат., флорист. і фітоценотич. аналогій. У цьому регіоні збирають вихід. інтродукц. матеріал, досліджують інтродукований вид (ритміка росту і роз­витку, її синхрон­ність з клімат. ритмом, стійкість до температури, засоле­н­ня, техноген. умов, фізіол. особливості, біо­хім. склад, насін­нєва продуктивність, спосіб роз­множе­н­ня). Оцінюва­н­ня інтродукц. здатності рослин є важливим завершал. етапом первин. інтродукції. Після під­веде­н­ня під­сумків І. р. від­бирають пер­спективні для масового роз­множе­н­ня види, здійснюють дослідно-пром. пере­вірку й упровадже­н­ня в культуру. Як правило, інтродукція су­проводжується акліматизацією рослин. Заг. теорія І. р. від­сутня. Її формулюва­н­ня ускладнюється тим, що дослідж. онтогенезу інтродуцентів є завершал. етапом первин. інтродукц. ви­пробувань, у звʼязку з чим виявле­н­ня будь-яких закономірностей інтродукц. процесу можливе на основі систем. планува­н­ня і прогност. оцінок усіх його етапів. Остан­нім часом існує тенденція пере­ходу від диференці­йов. до інтеграл. оцінюва­н­ня успішності інтродукції й акліматизації рослин.

І. р. започатковано водночас із зародже­н­ням землеробства. На території України І. р. роз­почато бл. 6 тис. р. тому, свідче­н­ням чого є знахідки насі­н­ня ячменю, проса, гороху, бобів, абрикоса, сливи в культур. шарах ран­ньотрипіл. поселень. У той же період окультурено вино­град та яблуню лісові. На поч. 1 тис. до н. е. на тер. сучас. України зʼявилися жито, сочевиця, часник, коноплі. У 7 ст. до н. е. грец. колоністи в Пн. Причорноморʼї інтродукували вино­град справжній, лавр благородний, кипарис вічнозелений, на поч. н. е. — смоківницю звичайну, персик звичайний, маслину європейську, горіх грецький, мигдаль звичайний. У 10 ст. н. е. у лісо­степ. зоні України впроваджено вино­град справжній, шовковицю білу, вишню звичайну, горіх грецький, цибулю, буряк цукровий, які набули пошире­н­ня в культурі. Інтенсифікації І. р. у 17–19 ст. сприяло заснува­н­ня ландшафт. та дендрол. парків, акліматизац. і ботан. садів, садових фірм. У цей час інтродуковано багато видів рослин із Пн. Америки, Сх. та Серед. Азії, Кавказу, Серед­земноморʼя. Набули масового пошире­н­ня картопля, соняшник, кукурудза. Найбільшими осередками І. р. стали: у Прикарпат­ті — Ботан. сад Львів. університету, на Буковині — Ботан. сад Чернів. університету, на Прав­обереж­жі — Кременец. ботан. сад (згодом його колекції рослин пере­дано Ботан. саду Київ. університету, який продовжив інтродукц. діяльність), дендрол. парки «Олександрія» (Біла Церква) та «Софіївка» (Умань), на Лів­обереж­жі — акліматизац. сад побл. Краснокутська (нині смт Харків. обл.), Ботан. сад Харків. університету, у степ. зоні — дендрол. парки «Веселі Боковеньки» (нині Долин. р-н Кіровогр. обл.) та «Асканія-Нова» (нині Чаплин. р-н Херсон. обл.), Ботан. сад Одес. університету, в Криму — Нікіт. ботан. сад. У 20 ст. засн. низку ботан. садів у Києві, Житомирі, Він­ниці, Камʼянці-Подільському, Черкасах, Полтаві, Дні­пропетровську, Донецьку, Херсоні, Сімферополі, Євпаторії, Ужгороді, Івано-Франківську, Луцьку, Кривому Розі, які здійснюють І. р. Нині кількість інтродукованих дерев. рослин у 5 разів пере­вищує кількість дикорослих видів дерев і кущів. Завдяки І. р. значно змінено культур. ландшафт України. Укр. ботаніки зробили вагомий внесок у ви­вче­н­ня важливих теор. і практ. питань І. р. (інтродукц. ра­йонува­н­ня України, біол. основи інтродукції великої кількості видів рослин, методика оцінюва­н­ня успішності інтродукції, схема становле­н­ня культур. флори внаслідок І. р., внутр.-видова різноманітність і формо­утворе­н­ня, насін­нє­знавство й насін­ництво, агротехніка вирощува­н­ня інтродукованих рослин тощо).

Літ.: Гродзинський А. М. До системи уявлень про інтродукцію і акліматизацію рослин // Інтродукція й акліматизація рослин. Д., 1978. Вип. 12; Лыпа А. Интродукция и ак­климатизация древесных растений на Украине. К., 1978; Лог­гинов В. Б. Интродукцион­ная оптимизация лесных культурценозов. К., 1988; Кохно Н. А., Курдюк А. М. Теоретические основы и опыт интродукции древесных растений в Украине. К., 1994; Сикура И. И. Теоретические и методологические основы интродукции растений природных флор // Интродукция и ак­климатизация растений. Д., 1994. Вып. 19; Булах П. Е., Козлов Р. В. Развитие идей климатической аналогии в интродукцион­ном про­гнозировании // Бюл. Никит. ботан. сада. Ялта, 2003. Вып. 88.

М. А. Кохно , С. В. Клименко

Інтродукція тварин (І. т. ) — пере­селе­н­ня окремих видів тварин у нові для них ареали. Може завершуватися акліматизацією тварин або згаса­н­ням і вимира­н­ням популяцій. Роз­різняють навмисну і випадк. І. т. Навмис. інтродукції під­лягають види, які мають пром. значе­н­ня, сприяють госп. діяльності людини. Випадк. інтродукція — завезе­н­ня тварин (пере­важно паразитів) з імпортованою с.-г. продукцією, корис. інтродуцентами, баластними водами тощо. Прикладом І. т. в Україні були мас­штабні проекти із завезе­н­ня чужорід. видів хребетних, зокрема за про­грамами із покраще­н­ня мислив. угідь (серед. 20 ст.).

М. М. Хомик

Завантажити статтю