ІНФЕ́КЦІЯ (лат. infectio, від infecto — отруюю) — процес взаємодії рослин­ного, тварин­ного або людського організму з патоген­ним мікроорганізмом (віруси, бактерії, най­простіші та інші), що від­бувається у певних умовах довкі­л­ля. Іноді під інфекцією ро­зуміють сам збудник або ж його проникне­н­ня у вищий організм. Роз­різняють маніфестні (з клінічними проявами) і без­симптомну форми І. За тривалістю та особливостями пере­бігу інфекції класифікують на гострі (тривають до трьох місяців), під­гострі (від трьох до шести місяців) і хронічні (більше шести місяців). Крайнім ступенем роз­витку інфекції, який характеризується значним поруше­н­ням гомео­стазу організму й виникне­н­ням зовнішніх ознак цього (зміна кольору тканин, гарячка, висипка, пронос тощо), є інфекційні хвороби. Залежно від способу зараже­н­ня роз­різняють екзоген­ні та ендоген­ні І. При екзоген­ній інфекції збудник потрапляє у вищий організм ззовні від хворого організму і без­симптомного носія без­посередньо або через контаміновані (за­бруднені) ним повітря, воду, харчові продукти, побутові предмети, ґрунт тощо. Ендоген­ні інфекції виникають внаслідок активації окремих пред­ставників нормальної мікрофлори макроорганізму (як результат по­шкодже­н­ня його цілісності чи ослабле­н­ня захисних сил). Інфекційний процес (хвороба) може мати різні ступені тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий, дуже тяжкий, неу­складнений або ускладнений пере­біг. Одночасне зараже­н­ня двома чи кількома різними збудниками роз­глядається як коінфекція. Накла­да­н­ня на інфекційний процес, що вже триває, іншої інфекції називають суперінфекцією.