Інформатизація

ІНФОРМАТИЗА́ЦІЯ — процес створе­н­ня високоорганізованого інформаційного су­спільства в інформаційну епоху з подальшим його пере­ходом у зна­н­ня су­спільство. І. охоплює усі сфери жит­тєдіяльності людини: наук.-тех., екон., політ., культурну та сусп., — тобто створює єдиний інформ. про­стір. І. створює умови, які задовольняють потреби в необхідній інформації, її осн. ідея спрямов. на проникне­н­ня знань у жит­тєдіяльність кожної людини. Пріоритет. напрямом І. є створе­н­ня єдиних про­блемно орієнтов. інформ. просторів як високоорганізов. інформ. структур, що забезпечують якісно нові технології функціонува­н­ня субʼєктів і високий рівень їх інформ. обслуговува­н­ня. Саме про­блемно орієнтов. інформ. простори є необхід. умовою дотрима­н­ня принципу єд­ності та цілісності інформ. середовища. Створе­н­ня єдиного інформ. простору та інтеграція інформ. ресурсу є актуал. зав­да­н­ням І. і побудови інформ. су­спільства в Україні. Завдяки І. досягають збалансованості й високодинаміч. темпів роз­витку НТП, соц.-екон. від­носин, твор. діяльності. Україна — одна із країн-засн. ідеї інформ. су­спільства, а також один із лідерів Сх. Європи та країн СНД у по­становці й формуван­ні оригін. стратегій виріше­н­ня важл. про­блем І. су­спільства. Перші роботи у цій галузі виконав В. Глушков 1963–65, виклавши концепцію вдосконале­н­ня упр. нар. госп-вом на базі компʼютер. мереж та обчислюв. центрів колектив. користува­н­ня. Практ. реалізація таких під­ходів на прикладі маш.-буд. галузі промисловості під­твердила їхню ефективність і пере­вагу у виконан­ні мас­штаб. вироб.-технол. про­грам. У перші 10-ліття незалежності України роз­роблено концепт. основи створе­н­ня інформ. су­спільства: 1993 прийнято Указ Президента України «Про державну політику І. України», роз­роблено Концепцію політики І. й осн. напрями Нац. про­грами І. України; 1994 КМ України затв. Концепцію та осн. напрями І.; 1995 роз­роблено й пред­ставлено у директивні органи проект Нац. про­грами І. України; 1998 ВР України прийняла Закон України «Про Концепцію і Нац. про­граму І.». Про­гресивність укр. концепції і стратегії роз­витку інформ. су­спільства полягала в тому, що вона ви­значала зна­н­ня та інформацію осн. ресурсами су­спільства поряд з традиц. матеріал. ресурсами. Рушійною силою створе­н­ня інформ. су­спільства є основи Держ. регулюва­н­ня процесами І. Побудова сучас. інформ. су­спільства вимагає викори­ста­н­ня високих наукоємних інформ. технологій, якими є інтелект. інформ. технології, що базуються на за­стосуван­ні властивостей інтелекту людини і надають інформацію мовою та в образах, зручних для сприйня­т­тя. Інтелект. інформ. технології слід роз­глядати не лише як інструмент І. країни, а й прямий шлях до побудови інформ. су­спільства знань, що стає середовищем функціонува­н­ня та твор. роз­витку інтелекту людини. Процеси І. від­буваються не ізольовано, не обмежуються нац. кордонами, для цього, як правило, широко використовують Інтернет, супутник. технології звʼязку, між­нар. стандарти організації та захисту інформації. Нац. комісія зі справ ЮНЕСКО в Україні здійснює взаємодію Нац. про­грами І. України з Між­уряд. про­грамою з І. ЮНЕСКО та ін. між­нар. організацій, що від­криває нові можливості інтелект. спів­робітництва з питань І., комунікації та освіти. З-поміж заг. про­грам створе­н­ня інформ. су­спільства особливе місце за­ймають фундам. дослідж. та роз­робки, серед них: високодинаміч. компʼютер. інформ. про­стір, роз­поділені глобал. системи, багатомовність, збереже­н­ня та захист інформації, інформ.-компʼютерна грамотність, гуманітарні та етичні про­блеми.

Завантажити статтю