Інформаційне законодавство - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Інформаційне законодавство

ІНФОРМАЦІ́ЙНЕ ЗАКОНОДА́ВСТВО – сукупність нормативно-правових актів, окремих норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають під час збирання, одержання, використання, поширення, зберігання інформації (інформаційні відносини). І. з. регулює відносини, пов’язані з реалізацією конституц. права на інформацію та інформ. діяльністю у галузях створення, збирання, одержання, поширення, зберігання інформації, інформ. ресурсів, інформ. продукції; наданням інформ. послуг; функціонуванням інформ.-комунікац. систем; захистом інформації від несанкціонов. доступу, а також ін. інформ. відносини. І. з. – зовн. форма вираження, джерело інформ. права України (комплекс. галузі права, що перебуває у стадії становлення та розвитку). Зародження інформ. права у серед. 20 ст. пов’язане із виникненням і актив. розвитком кібернетики, запровадженням у багатьох галузях життєдіяльності людини автоматизов. систем. Вагомий фактор формування І. з. – широке впровадження здобутків НТП у інформ. сфері. Нині у багатьох розвинених країнах світу інформ.-комунікац. технології є провід. галуззю економіки, а проблеми інформ. розвитку – предметом держ. інформ. політики і нац. безпеки. Інформ. процеси, що становлять основу демократії, відкритості діяльності органів держ. влади, місц. самоврядування, залучення громадян до упр. держ. і сусп. справами, забезпечення участі громадськості в побудові інформаційного суспільства та ін., потребують належ. правового регулювання. Нині на рівні міжнар.-правових норм регламентов. знач. обсяг інформ. прав, свобод людини, стандартизов. осн. засади правового режиму доступу до різноманіт. відомостей, їхнього поширення, механізми захисту тощо. Право на інформацію, як одне з фундаментал. прав людини, закріплено Загальною декларацією прав людини 1948, Хартією розвитку інформ. сусп-ва 2000, ін. основополож. документами ООН, ЮНЕСКО, ЄС, Ради Європи. Складова частина І. з. в Україні – норми Конституції та міжнар. актів, згоду на обов’язковість яких надала ВР. Правовий комплекс І. з. містить закони, акти Президента, КМ, ін. нормативно-правові акти, зокрема Закони України «Про інформацію» (1992, у ред. 2011), «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (1992), «Про науково-технічну інформацію» (1993), «Про державну таємницю» (1994), «Про телекомунікації» (2005), «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» (2007), «Про захист персональних даних» (2010), «Про доступ до публічної інформації» (2011). Складовою частиною І. з. є також окремі норми адм., кримінал., комерц., цивіл. права та ін., що регулюють відносини у інформ. сфері, підгалузями – законодавства про ЗМІ, інформацію в інформ.-телекомунікац. системах, н.-т. інформацію, інформ. ресурси (про нац. архів. фонд і архівні установи, б-ки та бібліотечну діяльність, радіочастот. ресурс та ін.), телекомунікації, інформацію з обмеженим доступом, держ. таємницю, банків. таємницю тощо.

Літ.: Баранов О. А. Інформаційне право України: стан, проблеми, перспективи. 2005; Інформаційне законодавство України: Наук.-практ. коментар. 2006; Костецька Т. А. Інформаційне право України: Навч. посіб. 2009 (усі – Київ).

Т. А. Костецька

Стаття оновлена: 2011