Інформаційно-пошукові системи
ІНФОРМАЦІ́ЙНО-ПОШУКО́ВІ СИСТЕ́МИ — автоматизовані системи, призначені для збирання, пошуку, оброблення, зберігання та видавання інформації за допомогою технічних засобів. До них належать: інформаційні масиви (бази і банки даних, інтернет-системи), носії інформації (магнітні, оптичні тощо), програмне й технічне забезпечення. Спочатку їх застосовували для впорядкування інформаційних потоків (термін «інформаційний пошук» використовують з 1950-х рр.), полегшення доступу до книг, журналів та інших документів в архівах, картотеках, бібліотеках державних установ, наукових і навчальних закладів, публічних бібліотеках тощо.
Значного поширення інформаційно-пошукові системи набули в процесі компʼютеризації суспільства, зокрема зі створенням мережі Інтернет. Основу інформаційно-пошукових систем становлять інформаційні моделі, що описують і регламентують інформацію за допомогою певних алгоритмів і процедур. Залежно від характеру інформації розрізняють документографічні (містять бібліографічні описи, реферати статей, ключові слова з журналів, наукових збірників, монографій, патентів та ін.), фактографічні (уніфіковані фактографічні відомості про предметні обʼєкти) та інтегровані інформаційно-пошукові системи. Прикладами конкретних документографічних інформаційно-пошукових систем є покажчики у книгах, бібліотечні каталоги, фактографічних — телефонні довідники, адресні книги, каталоги виробів.
Методи інформаційного пошуку: адресний (за суто формальними ознаками, вказаними у запиті), семантичний (за значенням), документальний (поділяється на бібліотечний і бібліографічний), фактографічний (документально-фактографічний і фактологічний). Для його здійснення користувач формує інформаційний запит, відповідно до якого інформаційно-пошукова система переглядає всі доступні інформаційні одиниці і відбирає документи, що відповідають запиту. Ефективність інформаційно-пошукової системи оцінюють за пошуковою відповідністю — часткою відповідних документів, відібраних за запитом, пошуковою якістю — часткою отриманих системою відповідних запиту документів серед загального числа документів у збірці, та швидкістю дії. Пошук в Інтернеті здійснюють пошукові сервери. Використовуючи їх, можна подати запит, у відповідь на який сервер видає список посилань (адрес) на електронні джерела, при цьому кожна адреса відіграє роль гіперпосилання, активізуючи яке, можна відкрити відповідну сторінку. За принципом дії розрізняють пошукові каталоги й індекси. Каталоги таких серверів — тематичні рубрикатори верхнього рівня, індекси працюють як абеткові вказівники (запит роблять у полі пошуку у вигляді послідовності ключових слів, що відповідають змісту необхідної інформації).
Нині найвідомішим міжнародним пошуковим сервером в Інтернеті є «Google» (станом на 2011 — 84,6 % запитів), українським — «Мета» (заснований 1998 у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут», підтримує українську, російську, англійську морфологію). Окрім наукових і пізнавальних функцій, інформаційно-пошукові системи мають велике практичне значення, зокрема в оперативно-розшуковій діяльності. Інформаційно-пошукові системи органів внутрішніх справ поділяють на карткові обліки осіб, подій і фактів та автоматизовані банки даних оперативно-розшукового й профілактичного призначення. Вони містять дані про осіб, які скоїли злочини, оголошені в розшук, визнані судами особливо небезпечними рецидивістами та ін., нерозкриті злочини, викрадені, нерозшукані, вилучені предмети та речі, зброю, автотранспорт, предмети антикваріату тощо. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» (1992) гарантує законність, достовірність та надійність захисту інформації від несанкціонованого доступу — за надання і розголошення оперативно-розшукової інформації особи, яким ця інформація була довірена у службових справах, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відомості, що стосуються особистого життя людини і не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, вилучають з інформаційно-пошукових систем.
Рекомендована література
Завантажити статтю
