ІНФРАЧЕРВО́НЕ ВИ­ПРОМІ́НЮВА­Н­НЯ — різновид електромагнітного ви­промінюва­н­няСюди зараховують електромагнітні хвилі в діапазоні між довгохвильовою ділянкою червоного видимого світла (0,74 мкм) і короткохвильовим радіови­промінюва­н­ням. Роз­різняють інфрачервоне ви­промінюва­н­ня ближнього (0,74–2,5 мкм), середнього (2,5–50 мкм) та дальньої (50–2000 мкм) області. Природна сонячна радіація майже на 50 % складається з інфрачервоного ви­промінюва­н­ня. У земній атмосферійого най­інтенсивніше по­глинають молекули води, вуглекислого газу та озону; земної поверх­ні досягає лише в ясний, без­хмарний день. Екологічне значе­н­ня інфрачервоного ви­промінюва­н­ня зумовлене пере­важно його тепловим ефектом, що виявляється у погіршен­ні термічного режиму земної поверх­ні й умов життя. Інфрачервоне ви­промінюва­н­ня по­стійно діє на організми. Тіла живих істот ви­промінюють і по­глинають інфрачервоне промі­н­ня; пере­важа­н­ня процесів по­глина­н­ня над процесами ви­промінюва­н­ня може при­звести до пере­гріва­н­ня організму й теплового удару.