Іоаким - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іоаким

ІОА́КИМ (Левицький Іван Якимович; 30. 03(11. 04). 1853, с. Драбівка Черкас. пов. Київ. губ., нині Корсунь-Шевченків. р-ну Черкас. обл. – не пізніше 24. 05. 1921, побл. Севастополя) – церковний діяч РПЦ. Закін. Київ. духовну семінарію та академію зі ступ. канд. богослов’я (1879). Відтоді викладав у Ризькій духов. семінарії. 24 червня 1880 рукопоклад. у сан священика, служив у Ризькому кафедрал. соборі. 28 червня 1893 прийняв чернечий постриг, признач. ректором Ризької духов. семінарії у сані архімандрита. 14 січня 1896 митрополитом Палладієм (Раєвським) хіротонізов. на єпископа Балтського, признач. вікарієм Кам’янець-Поділ. єпархії. Від 1897 – єпископ Брестський (від 1900 – Гродненський і Брестський), вікарій Литов.-Вілен. єпархії, від 1903 – єпископ Оренбурзький і Уральський, від 1908 – Оренбурзький і Тургайський, від 1910 – Нижньогородський і Арзамаський. На Уралі провадив широку місіонер. діяльність серед киргизів, башкирів і татарів, значну кількість яких згодом навернено у православ’я; заснував понад 50 нових парафій; запровадив викладання татар. мови та обов’язк. вивчення ісламу в Оренбур. духов. семінарії. Під час 1-ї світ. війни організував благодійниц. допомогу біженцям і пораненим солдатам. 6 травня 1916 возвед. у сан архієпископа. Учасник Собору РПЦ 1917–18 у Москві. Від травня 1918 – настоятель Воскресен. Новоєрусалим. монастиря (побл. м. Істра, нині Моск. обл.). Восени виїхав до Криму, де був убитий.

О. В. Савченко

Стаття оновлена: 2011