Іоанн - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іоанн

ІОА́НН (Максимович Михайло Борисович; 04(16). 07. 1896, с. Адамівка Ізюм. пов. Харків. губ., нині Слов’ян. р-ну Донец. обл. – 02. 07. 1966, м. Сіетл, шт. Вашинґтон, США) – церковний діяч РПЦ за кордоном. Закін. Полтав. кадет. корпус (1914), юрид. ф-т Харків. ун-ту (1918). Того ж року у квітні–грудні працював у Харків. окруж. суді. Згодом емігрував до Королівства сербів, хорватів і словенців. Закін. богослов. ф-т Белґрад. ун-ту (1925). У 1926 прийняв чернечий постриг з рук митрополита Антонія (Храповицького) у Мільков. Введен. монастирі, висвяч. у сан ієромонаха. Викладав у серб. держ. г-зії (м. Велика Кікінда), від 1929 – у семінарії м. Бітоль (нині Македонія). 28 травня 1934 хіротонізов. на єпископа Шанхайського, вікарія Пекін. і Китай. єпархії РПЦ за кордоном, 1946 возвед. у сан архієпископа. 1949, з приходом до влади КП Китаю, евакуювався на о-в Тубабао (Філіппіни). Від 1951 очолював Париз.-Брюссел. кафедру, 1954 як архієпископ Західноєвропейський прийняв під свою юрисдикцію Франц. і Нідерланд. Православні Церкви. Від 1962 – архієпископ Зх. амер. єпархії і Сан-Франциско. Ініціював буд-во кафедр. собору на честь ікони Пресвятої Богородиці «Всіх скорботних Радість» у м. Сан-Франциско (шт. Каліфорнія, США). 1994 канонізов. РПЦ за кордоном, 2008 – РПЦ Моск. патріархії.

Пр.: Слово здравое. Маньчжурия, 1925; Учение о Софии Премудрости Божией. Варшава, 1930; Как Православная Церковь чтила и чтит Божью Матерь. Почаев, 1932; 1937; Духовное состояние русской эмиграции. Белград, 1938; Слова иже во святых отца нашего Иоанна, архиеп. Шанхайского: Сб. проповедей, поучений, посланий и указов. Сан-Франциско, 1994; Москва, 1998; Святая Русь – русская земля. Москва, 1997; Да обновится Русская земля. Москва, 2006.

Літ.: Серафим (Роуз), иеромонах, Герман (Подмошенский), игумен. Блаженный Иоанн Чудотворец. Москва, 1993; Святитель русского зарубежья, вселенский чудотворец Иоанн. Москва, 1997; Савва (Сарачевич), еп. Летопись почитания архиепископа Иоанна (Максимовича): Чудеса Божии сегодня. Москва, 1998.

І. О. Шудрик

Стаття оновлена: 2011