Іоанн - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іоанн

ІОА́НН (Поммер Іван Андрійович; 06(18). 01. 1876, с. Ілзессалас Венден. пов. Ліфлянд. губ., нині Латвія – 12. 10. 1934, Риґа) – церковний діяч. Закін. Ризьку духовну семінарію (1897), Київ. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (1904). У 1903 прийняв чернечий постриг. 1904–06 – ієромонах, викл. Святого Письма Черніг. духов. семінарії. 1907–12 – ректор Духов. семінарії та настоятель Свято-Троїц. монастиря у Вільно (нині Вільнюс). 12 березня 1912 митрополитом Московським і Коломенським Володимиром (Богоявленським) рукопоклад. на єпископа Слуцького, вікарія Мінс. єпархії, від 1913 – єпископ Таганрозький (від 1916 – Приазовський і Таганрозький), вікарій Катеринослав. єпархії. Восени 1917 признач. на новоствор. Приазов. єпархію з осідком у м. Таганрог (нині Ростов. обл., РФ). У квітні 1918 патріархом Московським і всієї Русі Тихоном (Бєлавіним) возвед. у сан архієпископа Пензенського і Саранського. Боровся з обновленством, двічі був заарешт. На Соборі автоном. Латв. Православ. Церкви 23 лютого 1920 обраний її патріархом. Від липня 1921 – архієпископ Ризький і всієї Латвії. Як депутат Латв. сейму (1926–31) активно обстоював інтереси Православ. Церкви та рос. населення в Латвії, зокрема домігся прийняття закону про юрид. положення Латв. Православ. Церкви, що гарантувало їй майнові права, дозволяло заснування реліг. шкіл (1926 відкрито духовну семінарію). Був убитий. 2001 канонізов. Синодом РПЦ. 2006 засн. орден і медаль священномученика І. Ризького Латв. Православ. Церкви.

Літ.: Келер Л. Никем не сломленный: Жизнь и мученическая кончина архиепископа Рижского Иоанна (Поммера). 1999; Колокол на башне вечевой: Житие и труды священномученика Иоанна (Поммера). 2005 (обидві – Москва).

С. О. Плахотнюк

Стаття оновлена: 2011