Іоанн - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іоанн

ІОА́НН (Соколов Іван Олександрович; 01(13). 01. 1877, м. Дмитров, нині Моск. обл. – 29. 03. 1968, с. Святошине, нині у складі Києва) – церковний діяч РПЦ. Орден св. князя Володимира 1-го ступ. (1963). Закін. Моск. духовну семінарію (1896). У 1901 рукопоклад. у сан священика, викладав Закон Божий у г-зіях. 1912 захистив канд. дис. у Моск. археол. ін-ті. Від 1919 – настоятель храму у Москві. 1928 прийняв чернечий постриг, 29 вересня того ж року хіротонізов. на єпископа Орєхово-Зуєвського, признач. вікарієм Моск. єпархії (до 1936), від 1934 – єпископ Єгор’євський, від 1936 – Волоколамський, від 1937 – Архангельський, від 1941 – архієпископ Ульяновський, від 1942 – Ярославський і Ростовський. Був особистим духівником патріарха Московського і всієї Русі Сергія (Страгородського). 12 лютого 1944 очолив Укр. екзархат РПЦ з титулом «митрополит Київський і Галицький, патріарший екзарх України». Займався підпорядкуванням Моск. патріархії автоном. і незалеж. Церков, які постали на тер. України за часів війни. Очолював Львівський собор 1946, на якому УГКЦ підпорядковано РПЦ. За його упр. реставровано Володимир. собор у Києві (1946–52). 30 березня 1964 звільн. на спокій.

С. О. Плахотнюк

Стаття оновлена: 2011