Іоасаф - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іоасаф

ІОАСА́Ф (Василиків Іван Кузьмович; 07. 02. 1955, с. Грушів Дрогоб. р-ну, нині Львів. обл.) – церковний діяч УПЦ КП. Ордени св. великомученика Юрія Переможця (1999), архістратига Михаїла (2000), Христа Спасителя (2001), св. рівноапостол. князя Володимира Великого 3-го ступ. (2004). Орден «За заслуги» 2-го ступ. (2008). Закін. Львів. духовну академію УПЦ КП (2002) і Прикарпат. ун-т (Івано-Франківськ, 2009). Працював на вироб-ві. Від 1988 ніс послух у кафедрал. соборі м. Архангельськ (РФ). 24 квітня 1989 рукопоклад. у сан диякона, 1990 – священика, 24 березня 1992 прийняв чернечий постриг, признач. намісником Веркол. монастиря Архангел. єпархії, 1995 возвед. у сан ігумена. 6 квітня 1997 хіротонізов. на єпископа Донецького і Луганського УПЦ КП, від 28 жовтня того ж року – єпископ Івано-Франківський і Галицький, 2002 піднес. до сану архієпископа. Від 1998 – священноархімандрит Маняв. Хресто-Воздвижен. чол. монастиря (Богородчан. р-н Івано-Фр. обл.); водночас від 2002 – ректор Івано-Фр. богослов. ін-ту. 2012 возведений до сану митрополита.

І. М. Телятинський

Стаття оновлена: 2016