ІОАСА́Ф (Лелюхін Віталій Михайлович; 28. 04. 1903, с. Дубасищі Смолен. губ., Росія — 24. 04. 1966, Київ) — церковний діяч РПЦ. Закін. Вʼязем. духовне училище (1916), Смолен. духовну семінарію (1918), навч. у Смолен. університеті (1919–20), Харків. від­діл. Всесоюз. ін­ституту звʼязку (1935–37). Працював діловодом Смолен. університету (1921–25), електриком Дні­проп. металург. заводу (1926–32), радіотехніком Дні­проп. радіотех. вузла (1932–39), ін­спектором тех. від­ділу Дні­проп. обл. радіокомітету (1939–41). 16 серпня 1942 єпис­копом Димитрієм (Маганом) рукопоклад. у сан священика, служив настоятелем храмів с. Єлізарове та Широке (обидва — Солонян. р-ну Дні­проп. обл.), від 1944 — священик Благовіщен., від 1950 — настоятель Микол. церков Дні­пропетровська; 1957–58 — секр. Дні­проп. єпарх. упр. 1958 прийняв чернечий постриг, 17 серпня того ж року архі­єпис­копом Гурієм (Єгоровим) хіротонізов. на єпис­копа Сумського та Охтирського, від 1959 — єпис­коп Дні­пропетровський і Запорізький, від 1961 — Він­ницький і Брацлавський. 1963 во­звед. у сан архі­єпис­копа. Від 30 березня 1964 — митрополит Київський і Галицький, екзарх України.