Іоасаф - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іоасаф

ІОАСА́Ф (Лелюхін Віталій Михайлович; 28. 04. 1903, с. Дубасищі Смолен. губ., Росія – 24. 04. 1966, Київ) – церковний діяч РПЦ. Закін. В’язем. духовне уч-ще (1916), Смолен. духовну семінарію (1918), навч. у Смолен. ун-ті (1919–20), Харків. відділ. Всесоюз. ін-ту зв’язку (1935–37). Працював діловодом Смолен. ун-ту (1921–25), електриком Дніпроп. металург. з-ду (1926–32), радіотехніком Дніпроп. радіотех. вузла (1932–39), інспектором тех. відділу Дніпроп. обл. радіокомітету (1939–41). 16 серпня 1942 єпископом Димитрієм (Маганом) рукопоклад. у сан священика, служив настоятелем храмів с. Єлізарове та Широке (обидва – Солонян. р-ну Дніпроп. обл.), від 1944 – священик Благовіщен., від 1950 – настоятель Микол. церков Дніпропетровська; 1957–58 – секр. Дніпроп. єпарх. упр. 1958 прийняв чернечий постриг, 17 серпня того ж року архієпископом Гурієм (Єгоровим) хіротонізов. на єпископа Сумського та Охтирського, від 1959 – єпископ Дніпропетровський і Запорізький, від 1961 – Вінницький і Брацлавський. 1963 возвед. у сан архієпископа. Від 30 березня 1964 – митрополит Київський і Галицький, екзарх України.

О. О. Іродов

Стаття оновлена: 2011