Іов - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іов

ІО́В (Скакальський Василь Якович; 01. 01. 1914, м. Кременець, нині Терноп. обл. – 18. 02. 1974, м. Куритіба, Бразилія, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) – церковний діяч УПЦ у США. Закін. Волин. духовну семінарію (Кременець, 1934). 20 листопада 1936 прийняв чернечий постриг у Почаїв. Свято-Успен. лаврі (нині Кременец. р-н), того ж року архієпископом Волинським і Кременецьким Олексієм (Громадським) рукопоклад. у сан ієродиякона, а 1938 – ієромонаха. 1939 переїхав у Холм.-Підляс. єпархію, працював у Холм. духов. консисторії (Польща), від кін. 1943 – капелан дивізії «Галичина». Після війни перебував у таборі військовополонених м. Ріміні (Італія), згодом душпастирював у Великій Британії. 1951 виїхав до Канади, був секр. митрополита Іларіона (Огієнка), котрим 1963 возвед. у сан архімандрита. Від 1964 – духов. опікун і настоятель церкви при Колегії св. Андрія (м. Вінніпеґ, провінція Манітоба). Від 1967 – у США, де 10 листопада 1968 хіротонізов. на єпископа, признач. вікарієм митрополита Іоанна (Теодоровича) у Пд. Америці з осідком у Куритібі. Від 1971 – архієпископ. Автор кн. «Паломництво по святих місцях Сходу» (1966).

Літ.: Упокоївся владика архиєпископ Іов // Укр. православне слово. 1974. № 3.

Л. Буля

Стаття оновлена: 2011