Іов Іван Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іов Іван Павлович

ІО́В Іван Павлович (11. 10. 1948, с. Кам’янка Апостолів. р-ну Дніпроп. обл. – 04. 02. 2001, Хмельницький) – поет. Чл. НСПУ (1987). Обл. літ. премія ім. В. Булаєнка (1990). Закін. Кам’янець-Поділ. пед. ін-т (Хмельн. обл., 1974). До 1993 працював у ред. газет, учителював. У його поезії сплелися героїчна історія та сьогодення, філос. узагальнення й конкретика худож. деталі. І. – один із найцікавіших укр. поетів, які репрезентували зорову поезію, його пошуки нових словоформ мали не зовн. характер, а занурення у глибини слова, намагання розгадати його одвічні таємниці.

Тв.: Стяг золотої гілки. К., 1983; Світло рідної хати. Л., 1989; Книга перша. Хм., 1991; Рукопис. Хм., 1995; Чернетка. Хм., 1996; Каліграфія. Сф., 1997; Періодична система слів. Хм., 1997; Великдень долі. Сф., 1998; Невибране. Хм., 1998; Словопис: Супертворотектитрадиція. Хм., 2000; Віск іксів. Сф., 2000; Ми ще живемо! Париж; Л.; Цвікау, 2000; Мене Вам дав Господь. Хм., 2001; Вічністю живемо. Париж; Цвікау, 2001; Любіть мене врожаєм і землею. Сф., 2002.

Літ.: Мельникова С. «І сію слово, а ростуть жита» // Кур’єр Кривбасу. 1997. № 77/78; Сваричевський А. «Зорі в чорнильниці» // Проскурів літературний: Зб. нарисів. Хм., 1998; Мачківський М. «У вузлику сяйва, у збаночку слова...» // ЛУ. 1998, 15 жовт.; Жулинський М. Ви – серед перших... // Проскурів. 1999. № 28; Стрельбицький М. А Іван Іов – воїн авіа... // Кур’єр Кривбасу. 1999. № 110.

М. М. Комариця

Стаття оновлена: 2011