Кочеток - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кочеток

КОЧЕТО́К – селище міського типу Чугуївського району Харківської області. Знаходиться на правому березі р. Сіверський Донець, у місці впадіння в неї р. Тетлега, за 46 км від обл. центру та за 9 км від залізнич. ст. Чугуїв. Пл. 1,53 км2. Насел. 3615 осіб (2001, складає 93,9 % до 1989), переважно українці. Через с-ще про­ходить автошлях Чугуїв–Печеніги. Побл. К. – урочище Чугуєво-Бабчанська Дача. На його околицях виявлено поселення: нео­літичне (4 тис. до н. е.), періоду бронзи (2 тис. до н. е.) та скіф. часу (5–3 ст. до н. е.). Під час роз­копок городища Кочеток I знай­дено родове клеймо давньорус. князя Мстислава Великого (си­на Володимира Мономаха). Упер­ше згадується у писем. дже­релах 1641. Походження назви не з’ясо­вано. Слово «кочеток» має різні значення: «півень» (існує версія, що нібито з висоти Рєпін. гори у Чугуєві навколишні місця мають вигляд голови та хвоста півня), «вирізаний стовп­чик», «рибалка», «перевізник». Побутує також твердження, що в давнину тут жив утікач на прізви­­ще Кочетков. Жит. брали участь у повстаннях під провод. І. Дзиковського 1670 та К. Булавіна 1707–09 та Чугуїв. повстанні 1819. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1938 – смт. Під час нім.-фашист. окупації (1941–43) побл. К. діяли партизан. загони. Нацисти роз­стріляли 308 жит. На фронтах 2-ї світ. вій­ни загинуло 85 осіб. 1959 мешкало бл. 2,8 тис., 1970 – 3,6 тис., 1979 – 4,2 тис., 1989 – 3,8 тис., 1999 – 3,7 тис. осіб. Ни­­ні тут працюють Вироб. упр. во­допровід. госп-ва «Донець» (за­безпечує Харків водою в обсязі 550–570 тис. м3 щодоби), Чугуєво-Бабчан. ліс. госп-во. У К. – Чугуєво-Бабчан. ліс. коледж, заг.-осв. школа, школа-інтернат, дит­садок; лікарня; 2 б-ки, музей во­ди. Діє церква Володимир. ікони Божої Матері (пам’ятка арх-ри, 1854). У селищ. парку на брат. могилі рад. воїнів, які загинули під час визволення К. від нім.-фа­шист. окупантів, встановлено па­м’ятник. Серед видат. уроджен­ців – лісівник-селекціонер, чл.-кор. ВАСГНІЛ С. П’ятницький, співачка В. Купріна. Тут поховані філософ, психолог Микола (1852–99) та його син художник Олександр Гроти. У К. І. Рєпін намалював декілька етюдів до карти­ни «Хресний хід у Курській губер­нії» (1880–83).

Л. В. Майстренко

Стаття оновлена: 2014