Іонафан - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іонафан

ІОНАФА́Н (Кополович Іван Михайлович; 18. 06. 1912, с. Олешник, нині Виноградів. р-ну Закарп. обл. – 21. 05. 1990, м. Мукачеве Закарп. обл.) – церковний діяч. Д-р богослов’я (1961). Закін. Ужгород. г-зію (1927), Богослов. семінарію у м-ку Сремські Карловці (нині Сербія; 1932). 21 листопада 1933 рукопоклад. у сан диякона, 7 січня 1935 – протодиякона, 19 травня 1936 – священика. Від 1932 – писар, від 1935 – архіваріус, від 1937 – референт, 1939–41 – секр. єпарх. упр. Мукачів.-Пряшів. єпархії Серб. Православ. Церкви (усунутий з посади угор. владою). 1941–44 – учитель Закону Божого в Хуст. г-зії (нині Закарп. обл.). У грудні 1944 у складі делегації їздив до Москви з питання підпорядкування Мукачів.-Пряшів. єпархії РПЦ. Чл. президії і 1-й заст. голови Хуст. міського нар. ком-ту, чл. Нар. ради Закарп. України (1944), голова надзвичай. комісії з обліку шкоди, розслідування та встановлення злочинів, заподіяних нім.-угор. загарбниками під час окупації Закарпаття (1945). Від 1944 – секр. Мукачів.-Ужгород. православ. єпархії; від 1949 – адміністратор рос. та угор. православ. парафій, представник Патріаршого престолу в Угорщині; від 1954 – настоятель кафедр. собору Мукачевого й секр. єпарх. упр.; від 1955 – пом. єпископа у Пряшеві, нагородж. митрою. 1964–65 – проф. Моск. духов. академії, співроб. іноз. відділу Моск. патріархату. 1965 прийняв чернечий постриг. 1966 патріархом Московським і всієї Русі Алексієм І (Сіманським) хіротонізов. на єпископа Тегельського, вікарія Середньоєвроп. екзархату. У червні того ж року тимчасово керував Берлін., у липні – Віден. єпархіями; від 1967 – архієпископ Нью-Йоркський і Алеутський, патріарший екзарх Пн. і Пд. Америки, від 1970 – архієпископ Тамбовський і Мічурінський, від 1972 – Молдавський і Кишинівський. Від 1987 – на спокої.

Літ.: Данилец Ю. Архиепископ Ионафан (Кополович): документы и материалы // Русин. Кишинев, 2008. № 3/4; Його ж. Архієпископ Іонафан (Кополович) // Сповідники та Подвижники Православної Церкви на Закарпатті в ХХ ст. Х., 2011.

Ю. В. Данилець

Стаття оновлена: 2011