Іподром

ІПОДРО́М (від грец. ἵппος — кінь і δρόμος — місце для бігу) — спеціально під­готовлене й обладнане місце з від­повід­ним комплексом споруд для ви­пробува­н­ня рисистих і скакових коней та проведе­н­ня кін­носпортивних змагань; установа, що організовує та проводить ці ви­пробува­н­ня та змага­н­ня. Існують скакові (при­значені пере­важно для проведе­н­ня пере­гонів на швидкому алюрі — галоп під жокеєм у сідлі), бігові (для ви­пробува­н­ня рисистих коней на алюрі рись) та комбіновані іпо­дроми. Для зменше­н­ня дії від­центрової сили на поворотах бігової доріжки роблять віражі з нахилом усередину. На внутрішній бровці доріжки встановлюють стовпи, які вказують місце стартів на різноманітні ди­станції, а також від­мічають ділянки, проходже­н­ня яких повин­ні обовʼязково фіксувати. На великих І. всередині кола обладнують спеціальну трасу для стипль-чезу з по­стійними пере­шкодами. Нав­проти фініш. стовпа встановлюють суд­дівську вишку. Трибуни для глядачів роз­ташовують вздовж фініш. від­різка доріжки. Побл. них облаштовують спеціальне обгороджене місце (пад­док) для сідла­н­ня та запряга­н­ня коней і виведе­н­ня їх перед стартом. На І. або неподалік від нього споруджують стайні, вет. будівлі, житл. будинки, кузню тощо. Покри­т­тя скак. доріжки може бути піщаним або травʼяним. Під час закла­да­н­ня доріжок бігових І. використовують ґрунт, гранітну, шлак. і азбест. крихти. Найкращі доріжки для рисистих коней з пруж., еластич. покри­т­тям. Довжина доріжок для ви­пробувань верхових коней 2000, 2400 і 3000 м, рисистих — 1600 м; у деяких європ. країнах — 804,5 м (пів­милі) і 1005,5 м (5/8 милі). Великі І. обладнують сучас. тех. засобами, які до­зволяють отримувати повну інформацію про хід ви­пробувань, зокрема приладами для запису на плівку, для автомат. фіксації баскості рисаків, фотофінішем, електротабло тощо. На низці І. діють тоталізатори (бюро, що при­ймає грош. ставки на коней і сплачує ви­граші). На І. також проводять ви­ставки та виведе­н­ня коней. Працівники багатьох І. за­ймаються н.-д. роботою з конярства. І. ві­домі від 1 тис. до н. е., зокрема в Греції та Римі. У плані вони мали ви­гляд довгого прямокут. май­данчика з одним закругленим кінцем. По середині прямокутника проходила стіна, яку обʼ­їжджали колісниці під час пере­гонів. Трибуни для глядачів були роз­таш. навколо май­данчика. Найбільший антич. І. у Кон­стантинополі (нині Стамбул) мав складну багато­ярусну склепін­ну структуру (203–330). Четверту сторону арени закривала кафісма — велика будівля з ложами для сановників та імператор. трибуною, яка була зʼ­єд­нана критим проходом з Великим імператор. палацом. Кафісму увінчувала бронз. квадрига (скульптор Лісіпп). Після захопле­н­ня Кон­стантинополя хрестоносцями 1204 її пере­несено у Венецію та встановлено над центр. порталом собору Сан-Марко (нині знаходиться в музеї Сан-Марко, а на її місці — копія). Римські та пізніше візант. І. були центрами не лише спорт., а й громад. життя. В Україні великі І. є в Києві, Львові, Харкові та Одесі. Сучасний Київський іпо­дром збудовано 1962–69 (арх. В. Шерман, Г. Маркитан, Ю. Піскуненко, С. Телюк, інж. В. Кобкін і Г. Абросимов). При зведен­ні 2-поверх. гол. корпусу за­стосовано збірні залізобетон­ні кон­струкції, скло, пластик, алюміній. Уздовж нього роз­таш. трибуни на 3 тис. місць, ресторан (вул. Акад. Глушкова). Раніше І. у Києві (Печерський) знаходився на вул. О. Суворова. Він діяв від 1885 до 1960-х рр. Гол. трибуна спершу була деревʼяною, 1915–16 зведено це­гляний, пишно оздоблений павіль­йон із трибунами, ресторан. і служб. приміще­н­нями (арх. В. Риков, скульптор Ф. Балавенський). Нині його тер. частково забудовано житл. спорудами, сам павіль­йон реконстру­йовано та використовують як приміще­н­ня Президії НААНУ. Функціонував скак. І. у р-ні ниніш. Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. На гол. полі сучас. Київ. І. — 3 доріжки: для забігу коней риссю, для алюру та робоча тренувальна. Вперше про кінні пере­гони у Львові зга­дано 1843. Перші обʼєкти ниніш. І. там від­крито восени 1977. У колиш. СРСР Львів. І. входив до пʼятірки провід­них. Нині є єдиним в Україні, який спеціалізується на проведен­ні ви­пробувань коней верхових порід. Щорічно на ньому проходять тренінги та ви­пробува­н­ня бл. 150 коней англ. чистокров. та укр. верхових порід, які належать приват. власникам і держ. кін­ним заводам України. Львів. І. слугував для проведе­н­ня автоперегонів і великих між­народних змагань зі стрільби з лука. У червні 2001 на ньому від­булися 2 літургії Папи Римського Івана-Павла ІІ. У «Исторической хронологии Харьковской губернии» К. Щелкова (Х., 1882) за­значено, що в Харкові від­булося від­кри­т­тя бігів 1848. Нині Харків. І. належить Харків. кін­ному заводу. Понад 120-річну історію має Одес. І. У вересні 1890 на ньому проведено перші ви­пробува­н­ня. 1930 у звʼязку з рекон­струкцією Моск. І. в Одесі проходили пере­гони всесоюз. мас­штабу. Через 2 р. Одес. І. ви­знали найкращим у СРСР за якістю бігових доріжок і клімат. умовами. Протягом існува­н­ня Одес. І. не змінював свого місце­знаходже­н­ня — на 4-й станції Великого Фонтану. Нині на його доріжках проходять ви­пробува­н­ня племін­ні коні Дібрів. (Миргород. р-н Полтав. обл.), Лимарів. (с. Новолимарівка Біловод. р-ну Луган. обл.), Запоріз. (с. Трудове Новомикол. р-ну Запоріз. обл.), Лозів. (с-ще Кінне Лозів. р-ну Харків. обл.) кін­них заводів, кін­ного заводу «Шахтар» (Донец. обл.), приват. власників і племконеферм. 1853–1917 на Сін­ній площі (нині тер. стадіону «Ворскла» та парку на Май­дані Незалежності) діяв Полтав. І. 2007 на базі структур. вироб. під­роз­ділу Мирогощан. аграр. коледжу створ. Мирогощан. держ. І. (Дубен. р-н Рівнен. обл.). Серед ві­домих І. — Центр. Моск., Алтай. кра­йовий, Уфим. «Акбузат», Іжев., Іркут., Казан., Краснодар., Пʼятигор., Рамен. респ., Ростов., Самар., Твер., Ульянов. (усі — РФ), Лексинґтон. (США), Нью-Маркет, Епсом. (обидва — Велика Британія), Венсен., Лоншан (обидва — Франція), Пардубиц. (Чехія), Мадридський. Див. також Кін­ний спорт.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю