Іпотека - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іпотека

ІПОТЕ́КА (від грец. ύпοϑήχη – застава) – різновид застави нерухомого майна (переважно земельних ділянок та будівель) з метою одержання позики. Об’єкти І. залишаються у володінні заставодавця або третьої особи (майнового поручителя), а заставодержатель (кредитор) набуває права переваж. задоволення своїх вимог до боржника в межах вартості зареєстр. застави. Заставодавець продовжує користуватися заставленою власністю протягом терміну дії І., сплачує регуляр. платежами осн. борг і відсотки за кредит. Для І. характерні довгострок. угоди (як правило, на 25–30 р., хоча можуть встановлюватись і коротші терміни). У випадку неплатоспроможності боржника задоволення вимог кредитора здійснюють із виручки від реалізації заставленого майна. Виникла І. з появою приват. власності на землю та кредит. справи. Спочатку вона передбачала лише надання довгострок. позики з фіксов. відсотк. ставкою і погашенням боргу на виплату, з часом перетворилася на ефектив. і гнучкий інструмент кредит. відносин із широкою сферою застосування. І. набуває чинності з моменту держ. реєстрації. Її оформлюють шляхом видачі заставної (цінний папір), до якої додають іпотеч. договір. Іпотеч. договір укладають у письм. формі та нотаріально засвідчують, за що сплачують держ. мито. За чинним законодавством України, до нерухомого майна (нерухомості) належать: земел. ділянки і все, що на них розташ. (житл. будинки або їхні частини, приміщення, квартири, дачні й садові будинки, гаражі, будь-які ін. будівлі госп. призначення, підпр-ва або їхні структурні підрозділи); повітр. і мор. судна, судна внутр. плавання, космічні об’єкти тощо. В І. можна передавати нерухоме майно не тільки боржника, а й майнового поручителя. У випадку застави будівлі чи споруди в І. передають також земел. ділянки, на яких вони розташ., якщо ін. не передбачено договором. Неподіл. майно не підлягає передаванню в І. частинами. Заставоутримувачами земел. ділянок можуть бути лише фінанс.-кредитні установи, що відповідають вимогам, встановленим КМ України та НБУ. Предметом І. не можуть бути об’єкти держ. і комунал. власності, приватизація (відчуження) яких заборонена законом; нац. культурні та істор. цінності, що перебувають у держ. власності й занесені чи підлягають занесенню до Держ. реєстру нац. культур. надбання. Спільне майно можна передати в І. лише за наявності нотаріально засвідченої згоди усіх співвласників. Розрізняють попередню, наступну, звич., об’єднану, спіл., умовну І. та І. за майн. порукою. Попередня І. передує укладенню нового іпотеч. договору щодо цього ж нерухомого майна, наступна – передбачає передання в І. нерухомого майна, раніше вже переданого в І. Вимоги наступ. заставоутримувача задовольняють після повного задоволення вимог попереднього. За звич. І. виконання осн. зобов’язання забезпечують шляхом передання в І. одного об’єкта нерухомого майна, за об’єднаною – одночас. передання в І. двох чи більше об’єктів, за спіл. – двох чи більше об’єктів, які належать різним особам. Умовною називають І., коли іпотеч. договором передбач., що він набуває чинності з моменту виконання передбач. ним умови або до моменту її виконання. За майн. порукою виконання осн. зобов’язання забезпечується шляхом передання в І. нерухомого майна, яке належить на правах власності третій особі (майн. поручителеві). Майн. поручитель має право звернутися до боржника з регресив. вимогами про відшкодування заподіяних збитків. І. забезпечує відшкодування суми боргу за осн. зобов’язаннями, а також збитків і витрат, яких зазнав кредитор. Звернення стягнення щодо предмета І. здійснюють на підставі рішення суду або виконав. напису нотаріуса. Реалізацію нерухомого майна, що є предметом І. та на яке звернено стягнення, проводить держ. виконавець шляхом продажу на прилюд. торгах. І. припиняють у випадку виконання осн. зобов’язання, звернення стягнення щодо предмета І., переходу до заставоутримувача права власності на предмет І., визнання недійс. на підставі рішення суду осн. зобов’язання або іпотеч. договору тощо. Припиняють І. внесенням відповід. запису до Держ. реєстру прав на нерухоме майно. У зв’язку з екон. нестабільністю, недостатністю правового забезпечення введення у товар. обіг землі, застави житла та ін., відсутністю відповід. інфраструктури, ринку заставних цінних паперів розвиток І. в Україні та практичне застосування її у діяльності банків залишаються обмеженими.

В. І. Лазепка

Стаття оновлена: 2011