Іпотечний банк
ІПОТЕ́ЧНИЙ БА́НК — грошово-кредитна установа, що надає іпотечні кредити (під заставу нерухомості або на її придбання). Кредити іпотечних банків мають довгостроковий характер. Свої ресурси вони формують за рахунок власних капіталу, продажу іпотечних облігацій і листів, а також вкладів клієнтів. Іпотечні банки виникли у Німеччині наприкінці 18 ст., набули найбільшого поширення — у 1-й половині 20 ст. У Російській імперії створено систему таких банків, зокрема на українських землях у її складі діяли Харківські, Полтавські, Київські, Бессарабсько-Таврійські іпотечні банки. Провідну роль у цій системі відігравали Державний дворянський земельний банк і Державний селянський поземельний банк. Окрім них, до складу установ іпотечного кредиту входили 8 місцевих дворян і 10 акціонерних земельних банків, що надавали довготермінові кредити під заставу землі та маєтків, і 36 губернських й міських кредитних товариств, які надавали позики під заставу землі та міської нерухомості. Після більшовицького перевороту 1917 їх ліквідовано. За напрямами використання кредиту іпотечні банки поділяють на земельні (надають кредити під заставу землі), меліоративні (на виконання меліоративних робіт) і комунальні (під заставу міської нерухомості). Нині у багатьох країнах функції іпотечних банків поступово переходять до страхових компаній, комерційних та ощадних банків і державних кредитних інституцій. В Україні іпотечні кредити надають комерційні банки. В економіці іпотечні банки відіграють роль соціальних інститутів, що забезпечують довгострокові кредити, й емітентів іпотек, які є одним із найзахищеніших засобів капіталу, котрий приносить відсотковий дохід. Іпотечні банки дають можливість населенню придбати якісне житло, підвищують загальну ділову активність. Близьким до іпотечного банка за характером діяльності є банк «Аркада» (Київ), який мобілізує кошти населення і надає іпотечні кредити на придбання квартир. Певні передумови для розвитку іпотечних банків в Україні створив Указ Президента «Про іпотеку» (1999). Іпотека може надати потужний імпульс для виходу економіки із затяжної економічної кризи, як це було в США у 1930-х роках. В останні десятиліття цим досвідом скористалася низка країн Східної Азії, Латинської Америки та ін.