Ірак, Республіка Ірак

ІРА́К, Республіка Ірак (al-̜Irāq, Ğumhūriyyat l-̜Irāq) — держава у Пів­ден­но-Західній Азії. На Пн. межує з Туреч­чиною, на Сх. — з Іраном, на Пд. — з Кувейтом, на Пд. і Пд. Зх. — із Саудів. Аравією, на Зх. — з Йор­данією, на Пн. Зх. — із Сирією. На Пд. Сх. омивається водами Перської затоки Індій. океану. Площа 438,3 тис. км². Насел. 30,4 млн осіб (2011), пере­важно араби-іракці, мешкають також курди (бл. 20 %), туркомани, ас­сирійці (5,3 %) та ін. Природ. приріст насел. 2,39 % (при рівні фертильності 3,67 дитини на одну жінку). Серед. вік 20,9 р. Віро­сповіда­н­ня: мусульмани-шиїти — 60–65 %, мусульмани-суніти — бл. 35 %, християни — бл. 3 %. Столиця — Баґдад (5,75 млн осіб). Найбільші міста (млн осіб): Мосул (1,45), Суле­йманія (1,2), Ербіль (1,01), Басра (0,92), Кіркук (0,67), Ен-Наджаф (0,61). Адм. поділ — 18 мухафаз. Офіц. мови: арабcька і курдська (у курд. регіонах). Держ. устрій — федерація. Глава держави — президент. Законодав. орган — двопалат. парламент: Рада пред­ставників та Рада союзу (досі не обиралася). Грош. одиниця — ірак. динар. І. — чл. ООН, МВФ, ОПЕК, Організації Іслам. конф., Ліги араб. держав.

На тер. сучас. І. існувала одна з найдавніших цивілізацій — Месопотамська (4 тис. до н. е.). Її носіями були шумер. міста-держави, Аккад. царство (серед. 3 тис. — 22 ст. до н. е.), держави-су­противники Вавилонія (539 до н. е.) та Ас­сирія (20–7 ст. до н. е.). 539 до н. е. ці землі були центром держави Ахеменідів, 4–2 ст. до н. е. — Селевкідів, 2 ст. до н. е. — 3 ст. — Парфян. царства. У 7–14 ст. пере­бували почергово під владою арабів, турків-сельджуків, монголів. Від кін. 14 до поч. 15 ст. тер. І. входила до складу імперії Тимура, 16 ст. — 1918 — Осман. імперії. Під час 1-ї світової війни тер. І. захопила Велика Британія. Від 1921 — Королівство І. Унаслідок під­писаної 1930 угоди між Великою Британією та І. 1932 країна формально отримала суверенітет. 1955 І. уклав із Туреч­чиною угоду, що лягла в основу Баґдад. пакту (згодом до нього при­єд­налися Велика Британія, Паки­стан та Іран), метою якого було посиле­н­ня військ.-політ. впливу зх. держав на Близькому Сх. й Серед­земноморʼї, а також блокува­н­ня можливого проникне­н­ня СРСР у цей регіон. Від 1958 — респ. 1959 І. ви­йшов із Баґдад. пакту і домігся виведе­н­ня іноз. військ. У 1960-х рр. демократ. респ. транс­формувалася у військ. диктатуру. До влади при­йшли пред­ставники Партії араб. соціаліст. від­родже­н­ня на чолі з А.-Х. аль-Бакром. Від 1979 кер. партії був Сад­дам Хусейн. 1970 уряд І. оприлюднив «Декларацію 11 березня», яка роз­вʼязала між­етнічну війну арабів і курдів. 1974 проголошено автономію Ірак. Курди­стану. 1980–88 — ірано-ірак. війна. 1990 І. увів війська на тер. Кувейту, що спричинило Кувейт. кризу. 1991 США, Велика Британія, Франція та низка араб. країн бо­йовими діями проти І. від­новили незалежність і територ. цілісність Кувейту. Від 1990-х рр. США звинувачували І. у роз­роблен­ні ядер., хім. та бактеріол. зброї. 1991–98 екс­перти ООН і МАГАТЕ проводили пошук. роботу на його тер. з метою виявле­н­ня та знище­н­ня зброї масового ураже­н­ня, що спричинило між ірак. урядом і країнами Зх. конфлікт, наслідком якого стало бомбардува­н­ня 1998 амер. і британ. військами тер. І. і припине­н­ня спів­праці ірак. влади з ООН (від­новлена на­прикінці 2002). У 2003 США і Велика Британія ввели війська на тер. І., викори­ставши від­мову ірак. уряду спів­працювати для силового зміще­н­ня режиму діючого президента Сад­дама Хусейна. 2003–04 окупов. тер. керувала Тимчас. коаліц. влада, від 2004 — Тимчас. уряд І. 2005 прийнято по­стійну Кон­ституцію, проведено вибори до парламенту.

Більшу частину тер. І. за­ймають рівнини Верх. і Нижньої Месопотамії. На Пн. і Пн. Сх. про­стягаються гір. хребти Вірм. та Іран. нагірʼїв. Найвища точка — г. Хаджи-Ібрагім (3587 м над р. м.). Тер. на Пд. і Пд. Зх. І. (пустелі Сирійська та Ель-Хіджара) лежить у межах Сирій.-Аравій. плоскогірʼя. Клімат субтропіч. континентал. на Пн., тропіч. — на Пд. Середня температура липня +34 °С, січня — від +7 до +12 °С. Середньорічна кількість опадів 50–150 мм, у гір. р-нах — 500– 1500 мм. На Пд. спо­стерігаються пилові бурі. Гол. річки — Тигр і Євфрат — зливаючись, утворюють спільне русло р. Шатт-ель-Араб. Ґрунти пере­важно сіроземні, каштан. та напів­пустел., у долинах річок — алювіальні. Ліси за­ймають 2 % тер.: зростають тамариск, тополя, фінікова пальма, верба. Поширена степ. і напів­пустел. рослин­ність. Тварин. світ збіднений. Багато тварин зникли або знаходяться під за­грозою зникне­н­ня. Трапляються вовк, гієна, шакал. Бл. 400 видів птахів. Є поклади природ. газу, фосфоритів, камʼяної солі, сірки, цементу, вапняку.

І. — країна, що роз­вивається. Основу економіки формують видобуток (2-е м. у світі за запасами) і пере­робка нафти. ВВП становить 84,14 млрд дол. США (2010), у роз­рахунку на особу — 3,6 тис. дол. США. Роз­винені також буд., хім., легка пром-сть, торгівля та машинобудува­н­ня. Майже половина продуктів харчува­н­ня імпортується. Вирощують зернові, овочі, фрукти, бавовну; роз­водять овець, кіз, велику рогату худобу, верблюдів. Екс­портує нафту (84 %) та сировину; імпортує продукти харчува­н­ня, ліки, машини та устаткува­н­ня. Осн. торг. партнери: США, Італія, Індія, Китай, Туреч­чина, Японія, Сирія, Йор­данія. Транс­порт­на інфра­структура внаслідок воєн. дій за­знала по­шкоджень. Між­нар. аеропорти: Баґдад, Басра. Музеї у Вавилоні, Мосулі, Самар­рі та ін. містах. Архіт. памʼятки: Парфян. храм Мітри у Гатрі (200 до н. е.), Велика мечеть Мутавакі­л­ля (серед. 9 ст.), мавзолей Імам-Дур (1085–86) у Самар­рі, палац Аб­басидів (кін. 12 — поч. 13 ст.), мавзолей Зім­муруд-хатун (бл. 1193–1202), мінарет Сук аль-Газаль (1279), медресе аль-Марджанія (1356), Хан Марджан (1358–59) у Баґдаді, мавзолеї імамів Яхʼї (бл. 1230), Аун ад-Діна (1248) у Мосулі та ін. Література І. роз­вивається пере­важно араб. мовою. Серед ві­домих письмен­ників — А. аль-Гаф­фар аль-Ахрас, М.-Ш. аль-Дін аль-Алусі, М. ар-Русафі, Дж.-С. аз-Захаві, М.-А. ас-Саїд, М.-М. аль-Джавагірі, М. ар-Рубаї.

Укр.-ірак. спів­робітництво роз­вивалося ще за доби СРСР, коли у 1980-х рр. укр. фахівці надавали допомогу в роз­витку окремих галузей економіки. Багато ірак. молоді здобувають освіту у ВНЗах України. Про­блемами ірак. культури в Україні за­ймалися Г. Зибіна, Ю. Кочубей. Укр. мовою твори низки ірак. письмен­ників були на­друк. у кн. «Оповіда­н­ня арабських письмен­ників» (1959), зб. «Вогнен­ні вітри» (1983; обидві — Київ). В ірак. періодиці публікувалися окремі пере­клади творів укр. письмен­ників, а також стат­ті про Лесю Українку та А. Кримського. Дипломат. від­носини між Україною та І. встановлено 16 грудня 1992. Від травня 2001 у Баґдаді працює укр. посольство. 2003–05 в І. пере­бував укр. контингент з миротвор. місією, нині в І. залишаються ін­структори, які за­ймаються навч. ірак. армії.

С. І. Данилов

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю