Ірванець Олександр Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ірванець Олександр Васильович

ІРВАНЕ́ЦЬ Олександр Васильович (24. 01. 1961, с. Твориничі Локачин. р-ну Волин. обл.) – письменник, драматург, перекладач. Чл. НСПУ (1988). Закін. Дубен. пед. уч-ще (Рівнен. обл., 1980), Літ. ін-т у Москві (1989). Спільно з Ю. Андруховичем та В. Небораком заснував 1985 літ. групу «Бу-Ба-Бу». Представник карнавально-провокатив. складової постмодер. дискурсу. Автор зб. поезій «Вогнище на дощі» (Л., 1986), «Тінь великого класика» (К., 1991), «Вірші останнього десятиліття» (Л., 2001; К., 2006), «Любіть!» (2004), «Преамбули і тексти» (2005), «Мій хрест» (2010), п’єс «П’ять п’єс» (2002), повістей і оповідань «Очамимря» (2003), вибр. віршів і п’єс «Лускунчик–2004» (2005), романів «Рівне/Ровно (Стіна)» (2002; 2006; 2010), «Хвороба Лібенкрафта» (2010), вибр. «Сатирикон–ХХІ» (2011; усі – Київ). Поставлено п’єси І.: «Маленька п’єса про зраду» (м. Штуттґарт, 1995, реж. А. Крітенко; м. Ляйпциґ, 2000, реж. І. Шрайбер; Харків, 2003, реж. С. Олешко, театр «Арабески»), «Брехун з Литовської площі» (Штуттґарт, 2001, реж. В. Нємченко; м. Люблін, 2005, реж. Т. Пєтрасевич, театр ЕКПіУУ), «Брехуни» (Київ. театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра, 2001, реж. А. Крітенко), «Прямий ефір» (Харків, 2004, реж. Ю. Губенко, театр «Атмосфера»). У перекл. І. з рос. мови вийшли кн. «Шкідливі поради», «Задачник з математики» Г. Остера (обидві – 2002), «Ґави і роззяви» О. Григор’єва (2008); з польс. – «На самоті з Богом. Молитва для тих, котрі не моляться» Я. Корчака (2003; усі – Київ), «З голови» Я. Ґловацького (Л., 2009); з білорус. – «Ходільці» В. Бикова, «Реквієм для бензопилки» В. Орлова (обидві – К., 2005). Окремі його твори перекладено англ., франц., нім., італ., швед., хорват., чес., польс., білорус. мовами.

О. В. Євтушок

Стаття оновлена: 2011