Ірецька Наталія Олександрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ірецька Наталія Олександрівна

ІРЕ́ЦЬКА Наталія Олександрівна (Ирецкая Наталия Александровна; 1845 – 15. 11. 1922, Петроград, нині С.-Петербург) – російська співачка (лірико-колоратурне сопрано), педагог. Закін. С.-Петербур. консерваторію (1868; кл. Г. Ніссен-Саломан), де й працювала від 1874 (згодом Петрогр.): від 1909 – засл. проф. Водночас викладала хор. спів у С.-Петербур. уч-щі ордена св. Катерини (1875–1900). Удосконалювала майстерність у П. Віардо-Ґарсіа в Парижі, де познайомилася з композиторами Ш. Ґуно, Ж. Бізе, Л. Делібом, К. Сен-Сансом, письменниками І. Тургенєвим, Ґ. Флобером, Ґ. де Мопассаном. 1874 після гастролей у Німеччині повернулася до Росії; концертувала, зокрема з А. Рубінштейном, який мав знач. вплив на творчість співачки. Відома як виконавиця романсів. У викладац. діяльності особл. увагу приділяла розвитку рівності, рухливості та гнучкості голосу, інтонац. виразності. Засн. вокал. школи. Серед вихованців – Л. Андреєва-Дельмас, О. Бутомо-Названова, Н. Забєла-Врубель, В. Зарудна.

Літ.: Ирецкая (некролог) // Еженедельник Петрогр. академ. театров. 1923. № 3–4; Узинг М. Профессор Петербургской консерватории Н. А. Ирецкая // Вопр. вокал. педагогики. 1978. Вып. 6.

Т. М. Лебединська

Стаття оновлена: 2011