Іриней - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іриней

ІРИНЕ́Й (Орда Харисим Михайлович; 22. 08(03. 09). 1837, с. Самовиці Золотоніс. пов. Полтав. губ., нині зняте з обліку – 10(23). 04. 1904, м. Орел, Росія) – церковний діяч РПЦ. Закін. Полтав. духовну семінарію та Київ. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (1861). Відтоді був наставником Катеринослав. (нині Дніпропетровськ), від 1864 – Київ. духов. семінарій. 1877 рукопоклад. у сан священика, від 1878 служив при церкві св. Миколи Доброго у Києві. Від 1880 – благочинний Києво-Поділ. церков. 1883 прийняв чернечий постриг, признач. ректором Київ. духов. семінарії у сані архімандрита. 1888 хіротонізов. на єпископа Уманського, вікарія Київ. митрополії. Від 1890 – єпископ Чигиринський, вікарій Київ. єпархії, від 1892 – єпископ Могильовський і Мстиславський, від 1893 – Тульський і Бельовський, від 1896 – Подільський та Брацлавський, від 1900 – Єкатеринбурзький та Ірбітський, від 1902 – Орловський і Севський. Був ред. ж. «Руководство для сѣльскіхъ пастырей» (1883–88), керував відділом іноз. бібліографії в «Трудах Киевской Духовной Академіи». Автор догмат. праці «За вѣру і противъ невѣрія…» (К., 1879), низки реліг. повчань і порадників, перекладів з нім., англ. та грец. мов.

С. О. Плахотнюк

Стаття оновлена: 2011