Іріґойен Іполіто - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іріґойен Іполіто

ІРІҐО́ЙЄН Іполіто (Irigoyen Hipólito; 12. 07. 1852, Буенос-Айрес – 03. 07. 1933, там само) – арґентинський громадсько-політичний і державний діяч. 1878 обраний до законодав. зборів провінції Буенос-Айрес, 1881 – до палати депутатів конгресу. Співзасн. (1891) і голова (від 1896) лівоцентрист. партії «Громадян. радикал. союз». 1916–22 і 1928–30 – президент Арґентин. Респ. У внутр. політиці виступав із позицій клас. співпраці в ім’я заг.-нац. інтересів. Запровадив 8-годин. робочий день і пенсійне забезпечення для робітників; здійснив університет., адм. і муніципал. реформи; боровся за вільне й всенар. виборче право; усунув від влади консерваторів у центрі й на місцях; обмежив латифундист. землеволодіння та націоналізував нафт. родовища. У зовн. політиці зберіг нейтральність Арґентини під час 1-ї світ. війни, виступав проти «великої палиці» політики США, прагнув створити Союз лат.-амер. держав. Засудив 1-у світ. війну і Версал.-Вашинґтон. систему міжнар. відносин (за що отримав у деяких дослідників прізвисько «арґентин. Ґанді»). 5 лютого 1921 підписав декрет № 22 про юрид. визнання незалежності УНР. Встановив торг. стосунки з Рад. Росією. 1930 усунений від влади внаслідок реакц. військ. перевороту.

М. Василик

Стаття оновлена: 2011