Іркліїв - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іркліїв

ІРКЛІ́ЇВ – село Чорнобаївського району Черкаської області. Центр сільс. ради, якій підпорядк. села Загородище, Скородистик, Червоногірка. Знаходиться при впадінні р. Ірклій у Дніпро (Кременчуцьке водосховище), за 180 км від Києва, за 42 км від обл. центру, за 30 км від залізнич. ст. Золотоноша та за 16 км від райцентру. Пл. 3,45 км2. Насел. 2309 осіб (2001), переважно українці. Через І. проходить автошлях Київ–Дніпропетровськ. Засн. 1601. За люстрацією 1616 тут було 300 козац. дворів і 20 «послушних» (залежних від феодала), 1628 – відповідно 400 та 50. Від 1616 (набув статусу слободи) та майже до кін. 18 ст. І. виконував роль прикордон. пункту. І. охороняв Лівобережжя України від набігів крим. і ногай. татар. 1620 польс. король Сиґізмунд ІІІ подарував його князеві К. Вишневецькому. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Від 1649 – сотенне м-ко Кропивнян. (від 1659 (за ін. даними – 1663) – Переяслав.) полку. 1648–49 (полковник М. Телюченко; 3 сотні у кількості 631 особа) та 1658–59 (за ін. даними – 1658–63; полковник М. Папкевич) існував Іркліїв. полк. У серпні 1650 в І. відбулася зустріч Б. Хмельницького з київ. митрополитом Сильвестром Косовим і королів. послами Адамом і Миколою Киселями (водночас перебував і рос. посланець Струков). Виконуючи волю польс. короля, М. Кисіль висунув вимогу влаштувати татаро-козац. похід на моск. землі (отримав відмову). Визначал. є також те, що гетьман підписав тут кілька своїх універсалів. 1662 укр.-рос. військо на чолі з наказ. гетьманом Лівобереж. України Я. Сомком і князем Г. Ромодановським розгромило тут загін крим. хана, який був союзником Ю. Хмельницького. 1726, за даними ревізій. книги Переяслав. полку, в І. проживало 100 козац., 22 міщан. і понад 200 селян. родин. І. згадується у писем. джерелах 1737 у зв’язку з повстанням гайдамаків. Іркліївці влилися і в повстан. загони у ході Коліївщини 1768. Поряд з військ. службою, що тривалий час лишалася осн. заняттям мешканців, у м-ку розвивалися чумацтво, рибальство та різноманітні ремесла. 1782–96 – м-ко Київ. намісництва, 1797–1801 – Малорос. губ., від 1802 – волос. центр Золотоніс. пов. Полтав. губ. 1859 в І. у 312 дворах мешкало 2135 осіб. У серед. 19 ст. у м-ку діяли винокурня, селітряний з-д, 2 чинбарні, пошт. станція. Щотижня відбувалися базари та 4 рази на рік – семиденні ярмарки. Торговище розміщувалося на пл. понад 50 дес. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923 у складі Золотоніс. округу Полтав. губ. з Васютин., Мельників., Мойсин. і пн. частини Іркліїв. волостей утвор. Іркліїв. р-н (за Всесоюз. переписом 1939 насел. 43 448 осіб). У червні 1925 його віднесено до Черкас. (від 1927 – Шевченків.) округи, у складі якої знаходився до 1930. Від 1932 Іркліїв. р-н входив до складу Київ., від 1937 – Полтав., від 1954 – Черкас. обл.; 1959 ліквідовано. Виходила рай. г. «Більшовицька правда». Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 19 вересня 1941 до 26 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. війни загинуло 413 іркліївців. Гол. підпр-ва: ВАТ «Іркліїв. маслосирзавод», Іркліїв. розплідник рослиноїд. риб, ЗАТ «Іркліїв. з-д продтоварів», хлібокомбінат; 1938–2008 працював коноплезавод. У І. – заг.-осв. школа, профес. аграр. ліцей, дитсадок; лікарня. Діє Свято-Троїц. собор УПЦ МП. Серед видат. уродженців – хімік І. Комаров, засл. арх. України М. Копил. У І. жив і працював Герой Рад. Союзу С. Литовченко.

Н. З. Бокова

Стаття оновлена: 2011