Ісаєвич Дмитро Григорович

ІСАЄ́ВИЧ Дмитро Григорович (псевд. — Красовський; 07. 10. 1889, с. Велицьк, нині Ковел. р-ну Волин. обл. — 17. 01. 1973, м. Стрий Львів. обл.) — громадсько-політичний діяч. Батько Я. Ісаєвича. Закін. Волин. духовну семінарію (Житомир, 1909), Петрогр. політех. ін­ститут (нині С.-Петербург, 1916). Брав активну участь у діяльності укр. студент. громади, організації укр. мітингів і маніфестів у Петро­граді, спів­працював у ж. «Український студент». Під керівництвом М. Туган-Барановського роз­почав дослідж. про­блем кооп. руху. Після Лютн. революції 1917 пере­їхав до Києва. Став одним із лідерів і чл. ЦК УПСР, від якої обраний до УЦР, спів­роб. г. «Народна воля». Вів агітац. роботу в Севастополі серед моряків Чорномор. флоту, а також на Поділ­лі, читав лекції з україно­знавства для учителів на Полтавщині. Секр. президії 1-го Всеукр. зʼ­їзду економістів і статистиків, товариш (заст.) голови ЦК Селян. спілки. Отримав доруче­н­ня вести пере­говори з більшов. урядом у складі делегації УНР. Після ліквідації Геть­манату П. Скоропадського — спів­ред. г. «Трудова республіка». Член укр. делегації на Париз. мирній конф. 1919–20. Як пред­ставник Дні­просоюзу взяв участь у роботі Кон­гресу спожив. кооперації союз. і нейтрал. держав (Укр. кооп. союз уві­йшов до складу Між­нар. кооп. альянсу), як пред­ставник керівництва УПСР — у Люцерн. між­нар. соціаліст. конф. (Швейцарія). Від 1920 — на еміграції. Мешкав у Франції та Чехо-Словач­чині, був головою Закордон. комітету УПСР, організатором і дир. кооп. курсів Укр. селян. спілки у Празі (згодом — Праз. кооп. школа), чл. Укр. соціол. товариства. 1925–26 — учений секр. Укр. ін­ституту громадо­знавства (Прага). 1925 з нагоди ви­ставки рад. книг у Празі в ж. «Нова Україна» на­друкував ст. «Модерні єзуїти», у якій роз­критикував більшов. режим. 1927 у листі до прорад. париз. г. «Українські вісті» солідаризувався з політикою більшовиків в УСРР. 1929 повернувся на Волинь. Працював журналістом, учителював, зокрема від 1944 — у Стрию. Зробив знач. внесок у від­новле­н­ня екс­позиції Стрий. крає­знав. музею «Верховина». 1947–58 викладав укр. і англ. мови у Стрий. технікумі механізації с. господарства. Не­зважаючи на тиск з боку влади, від­мовився ви­ступати з публіч. осудом своєї поперед. діяльності, наслідком чого стали замовні стат­ті з критикою проти нього у рад. пресі.

Завантажити статтю