ІСА́ЇВ Петро-Маркіян Іванович (26. 01. 1905, с. Ліски, нині Коломий. р-ну Івано-Фр. обл. — 23. 02. 1973, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) — журналіст, історик, громадський діяч. Батько Всеволода-Вʼячеслава, Іринея та Юрія Ісаївих. Закін. Львівський університет (1931), УВУ в Мюнхені (1947, здобув докторат філософії з історії). Працював ред. ж. «Молоде життя» (1927–29). Спів­засн. і голова (від 1930) Товариства укр. студентів-католиків «Обнова». 1931–39 — ред. ж. «Дзвони». Учителював; 1939–41 — викладач Укр. гімназії в Ярославі (Польща), згодом кер. шкіл. від­ділу в Укр. центр. комітеті; ред. ж. «Укр. школа» у Кракові (1942–43) та Авґсбурзі (Німеч­чина, 1947–48). Водночас викладав в Укр. табор. гімназії в Авґсбурзі та Бад-Верісгофені (1945–49), історію в УВУ (Мюнхен, 1947–48). Від 1949 — у США. Викл. україно­знавства Укр. учител. громади, водночас 1949–62 — ред. тижневика «Шлях». 1962–68 — учитель україно­знавства у школі св. Миколая. 1965–66 — керівник Укр. пед. ін­ституту в організац. системі Шкіл. ради УККА. Від 1965 — над­звич. проф. історії України в Укр. катол. університеті. Автор статей в ЕУ, публікацій на політол., істор. та пед. теми у часописах «Америка», «Свобода», «Рідна школа». На сторінках тижневика «Шлях» опубл. роз­відки з історії Церкви «Чи Володимир Великий був коронований?» (1949), «Один нарід чи три народи на Сході Европи?» (1953; 1960), «Флорентійська унія» (1956–57).