ІСАКО́В Сергій Ген­наді­йович (Issakov Sergei Gennadijevitš; 08. 10. 1931, м. Нарва, Естонія — 11. 01. 2013, м. Тарту, Естонія) — естонський літературо­знавець. Доктор філологічних наук (1976), професор (1978). Член СП Естонії (1974). Закін. від­діл. російської мови та літ-ри істор.-філол. факультету Тартус. університету (1954), де й працював від­тоді: від 1980 — завідувач кафедри рос. літ-ри, від 1992 — професор кафедри словʼян. філології, від 1997 — почес. проф. Голова правлі­н­ня і наук. кер. Рос. дослід. центру в Естонії (1993–2010). Дослідник історії естон. літ-ри та її звʼязків з ін. літ-рами. За кн. «Сквозь годы и рас­стояния: Из истории культурных связей Эстонии с Украиной, Грузией и Латвией в ХІХ — начале ХХ века» (Тал­линн, 1969) від­знач. Літ. премією Естон. РСР (1970). Досліджував також творчість укр. письмен­ників, серед публікацій — ст. «Suur ukraina poeet ja Eesti» («Великий український поет і Естонія») // «Looming» («Творчість»), 1964, № 3 (про Т. Шевченка); «Eesti kirjanduse esimene tutvustaja Ukrainas» («Перший популяризатор естонської літератури в Україні») // там само, № 10 (про П. Грабовського); «Panas Môrnôi ja tema romaan» («Панас Мирний і його роман» — післямова до естон. вид. роману «Повія» Панаса Мирного, Тал­лінн, 1975); «Профес­сор Хельсинкского университета К. И. Арабажин» // «Studia Slavica Finlandensia», Helsinki, 1987, t. 4. Автор багатьох гасел до естон. енциклопедій «Eesti nôukogude entsüklopeedia» (kd. 1–8, 1968–76) та «Eesti entsüklopeedia» (kd. 2–10, 1985–98; усі — Тал­лінн), зокрема й про укр. письмен­ників; ст. «Естонська література і Т. Г. Шевченко», а також про кількох естон. письмен­ників і пере­кладачів до «Шевченківського словника» (у 2-х т., К., 1976–77), УРЕ й УЛЕ.