Ісаханов Генріх Давидович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ісаханов Генріх Давидович

ІСАХА́НОВ Генріх Давидович (16. 09. 1933, Баку) – режисер, співак (бас), театрознавець, педагог. Чоловік Н. Ісаханової. Канд. мистецтвознавства (1986), проф. (1993). Засл. арт. Узбец. РСР (1964). Лауреат Всесоюз. конкурсу вокалістів ім. М. Глінки (Москва, 1968). Закін. Одес. політех. ін-т (1956), Ленінгр. консерваторію (нині С.-Петербург, 1964 – вокал; 1972 – режисура муз. театру). 1960–66 – соліст Узбец. театру опери та балету ім. А. Навої (Ташкент). 1969–97 (з перервою) – в Одес. консерваторії: реж. опер. студії, проф. каф. опер. підготовки. 1970–74 – реж. Театру опери та балету ім. М. Глінки, водночас 1971–74 – викл. Ін-ту культури (обидва – м. Челябінськ, РФ). Читав лекції з історії опер. театру й теорії режисури у Держ. ін-ті театр. мист-ва (Москва) та ін. ВНЗах. Автор статей «“Фауст” Ш. Гуно. Авторский замысел и сценическое воплощение» // «Вопр. опер. драматургии», Москва, 1975; «Мифы оперных стереотипов» // «Сов. музыка», 1989, № 10; у ж. «Театр» – «Вчерашние кадры для позавчерашнего театра» (1990, № 3), «Метаморфозы Мариинки» (1991, № 10), «Призрак оперного режиссера» (2007, № 30). Поставив опери: «Весілля Фіґаро» В.-А. Моцарта, «Севільський цирульник» Дж. Россіні, «Фауст» Ш. Ґуно (партія Мефістофеля), «Євгеній Онєгін» П. Чайковського, «Заручини в монастирі» С. Прокоф’єва. Серед учнів – А. Капустін, І. Яценко. Від 2002 – у Мюнхені.

Партії: Мельник («Русалка» О. Даргомижського), Галицький («Князь Ігор» О. Бородіна), Кочубей («Мазепа» П. Чайковського).

Літ.: Деревянко Б. «Зори здесь тихие…» // Веч. Одесса. 1985, 23 апр.

А. Т. Капустін

Стаття оновлена: 2016