Іслам - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іслам

ІСЛА́М (з араб. – покірність, віддання себе Богу) – одна зі світових релігій. Виник у 7 ст. в Аравії за значного впливу християнства та юдаїзму при розкладі патріарх.-общин. ладу, політ., етніч. і культур. консолідації араб. світу, формуванні класич. арабської мови. Поширений у країнах Близького й Серед. Сходу, Пд.-Сх. Азії, Африки та на о-вах Філіппін. архіпелагу. Засн. І. – пророк Мухаммед (бл. 570–632), який склав священну книгу Коран на основі одкровень Аллаха, записаних від нього упродовж 23-х р. Особлива увага ранніх мусульман до питань права і зовн. обрядовості знайшла відображення у 5-ти осн. віровченнях: визнання єдинобожжя й пророчої місії Мухаммеда, молитва («салят»), піст («саум»), податок на користь бідних («закят») і паломництво («хадж»). Проте ідейні розходження серед мусульман призвели до того, що вже у серед. 8 ст. в І. виникло 5 осн. течій: харіджиїзм, шиїзм, мурджиїзм, мутазилізм та сунізм. Кожне з угруповань обстоювало своє вчення як єдино вірне, через що питання правовірності згодом стало однією з центр. проблем мусульм. богослов’я. Теократ. характер вчення Мухаммеда донині є ідеалом «мусульм. правління» та стверджує неподільність духов. і світської влади в руках глави мусульм. громади (див. Імамат). Ототожнення реліг. і нац. у масовій свідомості мусульман, з одного боку, та уявлення про мусульм. єдність, засн. на гол. ідеї І. про єдинобожжя, з ін., зумовили формування теорії «іслам. шляху» розвитку (див. Ісламізм). В Україні І. значно пошир. у Криму, що пов’язано з завоюванням п-ова 1242 монголо-татарами (див. Кримські татари), послідовниками сунізму. Мусульм. духовенство Крим. ханства очолював муфтій як вища духовна особа після халіфа – турец. султана. 1783 Крим приєднано до Рос. імперії, яка утискувала татар, що сповідували І., не лише економічно, а й духовно, зокрема руйнуючи молитовні будинки. Так, станом на 1786 у 6-ти містах і 1474-х селах Криму було понад 1600 мечетей, 1855 їх кількість скоротилася до 1492, 1864 – 803, 1890 – 737, після закінчення 1-ї світ. війни – 632. До того часу п-ів залишила 161 тис. мусульман. Станом на 1917 татари складали 36,6 % сільс. і 11,3 % міського насел. Криму. Водночас наприкінці 19 – на поч. 20 ст. пром. р-ни України почали активно заселяти ін. сповідники І., зокрема поволз. татари й башкири. Згодом постали мусульм. громади у Донецьку, Харкові, Дніпропетровську, Одесі та Києві. Зі встановленням більшов. влади й прийняттям 1919 декрету про відокремлення Церкви від держави мечеті передали мусульм. громадам, проте у 1930-х рр., із нагнітанням атеїст. пропаганди й переслідувань священнослужителів, мусульм. молитовні споруди переважно під приводом їх незадовіл. сан.-тех. стану або руйнували, або ж передавали колгоспам під склади, клуби, школи, хати-читальні тощо. 1937 у Криму ще діяло 23 мечеті, які наступ. року закрито (донині на п-ові збереглося 72 мечеті дореволюц. побудови, з яких 38 повернуто мусульм. громадам). Нині чисельність етніч. мусульман в Україні – бл. 500 тис. осіб. Частка іноз. громадян, які сповідують І., та новонавернених українців достеменно невідома. Найбільшу етнічну групу складають крим. татари (бл. 250 тис. осіб), також представлені поволз. татари (бл. 73 тис. осіб, тер. компакт. проживання – Донец. та Луган. обл.), азербайджанці (бл. 45 тис. осіб), узбеки й ін. етнічні групи Центр. Азії та Кавказу (загалом 40 різних етніч. груп). Більшість мусульман України є представниками суніт. гілки І. та належать до ханафіт. школи мусульм. права. Громади шиїтів об’єдн. в орг-цію «Байт азЗахра» (Луганськ). Також в Україні діють суфій. ордени, зокрема ріфаійя та кадарійя. Становлення іслам. орг-цій в Україні почалося відразу після проголошення держ. незалежності 1991 та стало частиною заг. реліг. відродження пострадян. періоду. За відсутності церк. структури інституалізація І. відбувається у формі духов. управлінь, а також орг-цій інновац. типу, які координують реліг. життя мусульм. громад. Станом на 1 січня 2011 в Україні зареєстровано 6 духов. управлінь: Духовне управління мусульман Криму (ДУМК), що охоплює 610 громад (з них 351 зареєстрована); Духовне управління мусульман України (ДУМУ), що об’єднує 109 громад різної етніч. приналежності (переважно діаспор Центр. Азії та Кавказу) та є найбільшим провідником суфій. І. в Україні; Духов. центр мусульман України (засн. 1994) – 19 громад поволз. татар, розташов. переважно на Донбасі; Київ. муфтіят (засн. 2007) – 16 татар. громад Києва та ін. міст України; Духовне управління мусульман України «Умма» (засн. 2008), що діє при орг-ції «Арраїд» (нині Всеукр. асоц. громад. орг-цій «Альраїд») та об’єднує 20 громад із різних регіонів України; Духов. центр мусульман Криму (ДЦМК, засн. 2010) – організац. відгалуження ДУМУ на Крим. п-ові. Окрім тих, що входять до складу духов. управлінь, значну частину складають автономні мусульм. громади. Серед орг-цій інновац. типу найдієвішою є «Арраїд», яка об’єднує мусульман-іноземців, переважно студентів. З-поміж транснац. мереж. структур на тер. України найбільшу активність проявляє «Хізбу-т-тахрір» («Партія визволення»). Мусульм. інституції провадять реліг., соц. та культурну діяльність, мають кілька видавн. центрів («Аль-Ансар», «Аль-Іршад»), випускають період. вид. рос., укр. та араб. мовами: г. «Хидает» (ДУМК), «Минарет» (ДУМУ; обидві – від 1994), «Арраид» («Альраїд», від 1997), «Умма» (ДУМУ «Умма»), «Мирас» (ДЦМК; обидві – від 2009), ж. «Украина и Исламский мир» (Київ. муфтіят, від 2008) та ін. Діють кілька навч. закладів, зокрема Київ. іслам. ун-т при Київ. муфтіяті (засн. 2008), 5 духов. шкіл при ДУМК. «Арраїд» та її обл. орг-ції виконують функції Ісламського громадського культурного центру.

Літ.: A. Bogomolov, S. Danylov. Is there political Islam in Ukraine? // The Review of International Affairs. 2003. Vol. 2, № 4; Богомолов О. В., Данилов С. І., Семиволос І. М., Яворська Г. М. Ісламська ідентичність в Україні. К., 2005; Зінько С. Ю. Іслам у сучасній світовій політиці. Л., 2005; Кирюшко М. І., Бойцова О. Є. Іслам в Криму: Реліг.-нац. самоідентифікація кримськотатар. народу. К., 2005; Козловський І. А. Своєрідність розвитку ісламського фактора в умовах Донецького регіону // Релігійна палітра у Донецькій області: Довід. реліг. орг-цій. Д., 2008; M. Yakubovych. Islam and muslims in contemporary Ukraine: Common backgrounds, different images // Religion, State and Society. 2010. № 38, Vol. 3.

С. Я. Мухамедзянов , Д. В. Шестопалець

Стаття оновлена: 2011