Ісландія, Республіка Ісландія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ісландія, Республіка Ісландія

ІСЛА́НДІЯ, Республіка Ісландія (Island, Lýdveldid Island) – острівна держава у північній частині Атлантичного океану, на північному заході Європи. На Пн. омивається Ґренланд., на Сх. – Норвез. морями, на Зх. Данська протока відокремлює І. від Ґренландії. Пл. 103 тис. км2. Насел. 308,9 тис. осіб (2010), переважно ісландці (94 %). Природ. приріст насел. 0,7 % (при рівні фертильності 1,89 дитини на одну жінку). Міське насел. складає 92 %. Віросповідання: 80,7 % насел. належать до Лютеран. Церкви І., 2,5 % – РКЦ, 2,4 % – Лютеран. Вільної Церкви Рейк’явіка, 1,6 % – Лютеран. Вільної Церкви Гапнарфйордура. Адм. поділ – 8 регіонів. Столиця – Рейк’явік (198 тис. осіб; 2009). Найбільші міста: Гапнарфйордур, Ґрундартанґі, Ісафйордур, Акюрейрі, Сейдісфйордур, Рейдарфйордур. Держ. мова – ісландська. Держ. устрій – республіка. Глава держави – президент. Законодав. орган – однопалат. парламент (Альтинґ). Грош. одиниця – ісланд. крона. Чл. ООН, НАТО, МВФ, СОТ, Ради Європи, ОБСЄ.

У 8 ст. територію сучас. І. населяли монахи-відлюдники. Наприкінці 9 ст. на о-в висадилися вікінги, які дали йому назву «Земля Льоду». Вікінги заснували столицю – Рейк’явік, утворили Альтинґ – найдавніший у світі парламент, відкрили о-в Ґренландія. Від 1262 – під владою Норвегії. У 10 ст. у країні набуло поширення християнство, а 1056 створ. першу незалежну єпархію. Після приєднання Норвегії до Данії (14 ст.) король Крістіан ІІІ запровадив в І. лютеранство (1550) і, водночас, централіз. упр. й торг. монополію. 18 ст. в історії І. позначене епідемією віспи, виверженням вулкана, голодом, що призвело до значного скорочення насел. й еміграції (переважно до США та Канади). 1843 ісландці домоглися поновлення діяльності Альтинґу. 1918 І. стала незалеж. королівством в унії з Данією. 1944 проголошена незалежна республіка. 2-а пол. 20 ст. позначена екон. зростанням, однак від 1958 між І. та Великою Британією періодично загострювалися відносини щодо розмежування риболов. зон («тріскові війни»), оскільки рибальство і тваринництво були на той час осн. статтями нац. доходу. Із приєднанням І. до Європ. екон. простору (1994) економіка країни зазнала значного розвитку, який був перерваний екон. кризою 2008.

І. розташ. на о-ві вулкан. походження. Більшу частину її території займає плато (400–800 м) з гір. і вулкан. масивами (1000–1500 м). Нараховується бл. 200 вулканів, серед них – Гекла, Лакі, Ейяф’ядлаекюдль (найвища точка І. на льодовику Ватнаєкюдль – Гваннадальсгнукюр; 2119 м). 21 березня 2010 розпочалося виверження вулкана Ейяф’ядлаекюдль, пік якого припав на 14 квітня, коли в атмосферу було викинуто небезпечну кількість попелу. Від 15 квітня європ. країни почали закривати повітр. простір для всіх польотів, згодом ситуація стабілізувалася. Бл. 6 % території – лавові поля. На Пн. Зх., Пн. і Сх. скелясті береги розчленов. затоками і фіордами. Пд.-зх. і пд. береги – піщані, вирівняні. Є численні гейзери, мінерал. джерела. Часто бувають землетруси. Клімат субарктич. мор.; середня т-ра січня від –3 до +2 °С (у гір. р-нах – від –15 до –5 °С); липня – від +7 до +12 °С. Кількість опадів на Пд. та Пд. Зх. – до 1000 мм, на схилах гір. масивів – до 3000 мм, у внутр. р-нах – 300–500 мм. Річна сума опадів на пд. березі 2390 мм, на пн. – 465 мм. На клімат о-ва значно впливає тепла течія Ґольфстрім, тому порт Рейк’явік не замерзає, а середня т-ра у столиці становить +5 °С. Бл. 11,4 % тер. І. вкрито льодовиками. Річки короткі; є водоспади, багато озер. Значні території – кам’янисті розсипища з розрідженим мохово-лишайник. покривом або взагалі без рослин. покриву. Є незначні масиви берез. лісів. Тварин. світ представлений білими ведмедями, моржами, тюленями, песцями, норками, пн. оленями, різноманіт. видами птахів, риб та ін. Нац. парки: «Тінґведлір», «Єкюльсаургльювюр», «Міватн-ог-Лахсау», «Скафтафедль». Є родовища ісланд. шпату, сірки; гідро- та геотермал. ресурси.

До світ. екон. кризи 2008 І. належала до країн зі стабільно зростаючою економікою та високим рівнем добробуту насел. ВВП становить 11,86 млрд дол. США (2010), у розрахунку на особу – 38,4 тис. дол. США. Від 1990-х рр. провідну роль відіграє сектор послуг (69,9 %), особливо фінанс., з програм. забезпечення, біотехнологій та туризму. Пром-сть становить 24,7 % у структурі ВВП, провідні галузі: гідро- та геотермал. енергетика, теплопостачання, видобуток газу, вироб-во алюмінію та феросплавів. С. госп-во спеціалізується на тваринництві (вівчарство, свинарство, велика рогата худоба) та переробці його продукції, на вирощуванні картоплі та овочів. Традиційно високо розвинена рибна пром-сть (12 % у структурі ВВП), яка забезпечує 40 % експорт. надходжень. І. залишається одним із провід. світ. виробників рибопродуктів. Імпортує машини й устаткування, продукцію нафт., харч. та легкої пром-стей; експортує рибу та рибопродукти (40 %), продукцію алюм. пром-сті та тваринництва. Осн. торг. партнери: Нідерланди, Німеччина, Велика Британія, Іспанія, Данія, Скандинав. країни, США, Китай, Бразилія. Саме екон. заходи ЄС щодо протидії кризі та побоювання у країні щодо контролю над рибними ресурсами призупинили рух І. до ЄС. У країні – 6 міжнар. аеропортів (осн. – ім. Л. Ейріксона у Кеблавіці), 3 порти (Рейк’явік, Ґрандартанґі, Гапнарфйордур). Серед видат. представників І. – письменники С. Стурлусон, С. Тордарсон, Й. Гальґрімссон, Б. Тораренсен, М. Йохумссон, Е. Бенедихтссон, Г.-К. Лакснесс, Ґ. Ґуннарссон; співачка Бйорк. Ісланд. письменник Ґ. Данієльссон переклав низку творів укр. письменників («Тіні забутих предків» М. Коцюбинського, «Заповіт» Т. Шевченка, «Каменярі» І. Франка), опублікував статті про М. Коцюбинського та І. Франка. Дипломат. відносини між Україною та І. встановлено 30 березня 1992.

О. О. Любіцева

Стаття оновлена: 2011