І́С­СЕРЛІС Юлій Давидович (26. 10(07. 11). 1888, Кишинів — 23. 07. 1968, Лондон) — піаніст, педагог. З 9-ти років брав уроки гри на фортепіано у В. Пухальського в Києві. Закінчив Московську консерваторію (1905; клас В. Сафонова). Удосконалював майстерність в Р. Пюньо та консультувався у О. Скрябіна під час під­готовки про­грами з його творів (1907) у Парижі. Дебютував 1902 у Москві. Від 1911 викладав в Одеському музичному училищі. Згодом пере­їхав до Москви, брав уроки композиції в С. Танєєва. Викладав у Музично-драматичному училищі Московського філармонійного товариства (згодом Музично-драматичний ін­ститут, 1913–18). Гастролював у Росії, США, країнах Західної Європи. Брав участь у концертній подорожі П. Цесевича в Україні (1921). Від 1922 — у Відні, від 1938 — у Лондоні, де концертував і за­ймався педагогічною діяльністю. І. — піаніст пере­важно романтичного складу. У репертуарі — твори О. Скрябіна, С. Рахманінова, М. Метнера, С. Прокофʼєва, Ф. Шопена, Р. Шум­ман­на, Ф. Ліста, французьких ім­пресіоністів. Серед вихованців — Т. Янкова (Болгарія), С. Косма (Румунія). Автор низки фортепіан­них пʼєс. Від 1980 Королівське філармонійне товариство Великої Британії присуджує стипендію його імені.