Розмір шрифту

A

Істерія

ІСТЕРІЯ (від грец. ὑστέρα — матка) — вид неврозу, виявом якого є патологічний стан психіки людини, пов’язаний із надмірною схильністю до навіювання і самонавіювання та слабкістю свідомого контролю поведінки. Термін «істерія» використовували ще давньогрецькі лікарі, які пов’язували її з розладами матки і, відповідно, вважали, що вона може виникати лише в жінок. Увагу до неї як до медичної проблеми привернули наприкінці 19 ст. французькі вчені П. Жане і Ж. Шарко. Значний внесок у дослідження психічних механізмів цього розладу зробив З. Фройд. Він розрізняв істерію страху та конверсійну істерію (коли людина намагається подолати психічний конфлікт, витісняючи його тілесними симптомами). 

Розвивається у людей з особливим складом нервової системи, а також у здорових осіб за певних умов (наприклад, психічна травма, фізичне перенавантаження, надмірне вживання алкогольних напоїв, снодійних засобів). Виокремлюють травматичну істерію, що є віддаленим наслідком черепно-мозкової травми. Іноді істеричні розлади спостерігаються впродовж життя (істеричний тип особистості, істерична психопатія). Прояви розладу різноманітні (умовно класифікують на моторні, сенсорні, вегетативно-вісцеральні, психічні), у зв’язку з чим її називають «великою симулянткою» (Ж. Шарко) та «хамелеоном, який постійно змінює кольори» (Т. Сіденгем). Серед них — дратівливість, безпричинні плач і сміх, крик, відчуття стиснення в горлі та нестачі повітря, ускладнене дихання, кашель, прискорене серцебиття, головний біль, порушення чутливості, непритомність; при тяжкій формі — судоми та паралічі у різних частинах тіла, тремтіння, порушення ходи, мовлення (заїкання, уривчастість голосу, істерична німота). Основними рисами симптоматики є театральність, демонстративність проявів, намагання привернути до себе увагу. 

Істерію необхідно відрізняти від істеричної реакції (гальмування певного виду активності й страхи, наприклад, страх виступати перед аудиторією, хронічна неуспішність), а також від епілептичного нападу (на відміну від останнього, під час істеричного нападу людина повністю не втрачає свідомості і не завдає собі серйозних тілесних ушкоджень, зіниці очей реагують на світло, відсутнє виділення піни з рота; після припинення нападу людина може продовжувати діяльність). 

Істеричний синдром найчастіше виникає в екстремальних або конфліктних ситуаціях. Напад може тривати від кількох хвилин до декількох годин. Істеричні симптоми часто поєднуються з іншими невротичними проявами — фобіями, нав’язливістю, афективними розладами. Іноді спостерігається істерична амнезія — витіснення з пам’яті психотравмуючої ситуації. Лікування цього виду неврозу передбачає психотерапію, фізіотерапевтичні процедури, лікувальну фізкультуру, використання медикаментозних засобів (транквілізатори, снодійні препарати тощо).

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2011
Том ЕСУ:
11
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Медицина і здоровʼя
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
12756
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
1 444
цьогоріч:
410
Бібліографічний опис:

Істерія / Н. М. Фещенко, С. І. Очеретянко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-12756.

Isteriia / N. M. Feshchenko, S. I. Ocheretianko // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2011. – Available at: https://esu.com.ua/article-12756.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору