Історичні етапи інформаційних революцій

ІСТОРИ́ЧНІ ЕТА́ПИ ІНФОРМАЦІ́ЙНИХ РЕВОЛЮ́ЦІЙ. Інформаційні революції — це якісні зміни у способах збереже­н­ня, обробле­н­ня та пере­дава­н­ня інформації, що транс­формують усі сфери жит­тєдіяльності су­спільства. В історії роз­витку цивілізації умовно можна виділити кілька інформаційних революцій, пита­н­ня про точний початок і кількість яких є дис­кусійними.

У сучасній науковій картині світу вирішальною подією, що від­ділила людину від тварин, вважають появу звукової мови, яка заклала основу для роз­витку подальших форм інформаційно-комунікаційної діяльності. Водночас більшість концепцій початком історії інформаційних революцій ви­значає вина­йде­н­ня писемності (перша інформаційна революція): близько 3 тис. років до н.е. у Пів­ден­ному Дворіч­чі (сучасний Ірак) шумери створили клинопис, що уможливило збереже­н­ня та пере­дава­н­ня знань без без­посереднього спілкува­н­ня.

Друга інформаційна революція — вина­йде­н­ня Йоган­ном Ґутенбергом 1453 року в Німеч­чині книго­друкува­н­ня та його швидке пошире­н­ня у 16–17 ст. (у Європі у 14–15 ст. використовували техніку гравюри). Прикладом революційного впливу інформації на су­спільство є історичний факт пере­моги Мартіна Лютера 1517 року, коли важливим фактором став не сам друкарський вер­стат, а мас­штабніша система пошире­н­ня інформації. Тиражува­н­ня памфлетів, балад, ксило­графії (що було значно дешевше і швидше) та стрімке їх роз­по­всюдже­н­ня одночасно кількома мовами в Ляйпцигу, Нюрнберзі й Базелі до­зволило за 14 діб озна­йомити з тезами Мартіна Лютера усю Німеч­чину (пошире­н­ня його ідей вороги порівнювали з епідемією). Поява писемності, а пізніше друкува­н­ня не була раптовою: кожна інформаційна революція продовжувала певні лінії в роз­витку комунікаційних можливостей людства. Реформи шкільної системи сприяли масовій освіті та популяризації знань, що ві­діграло важливу роль у становлен­ні індустріального су­спільства.

Третя інформаційна революція від­булася в кінці 19 — на початку 20 ст. У часи парової машини, електрики, електроніки від­булися події, що можна вважати інформаційною революцією: вина­йде­н­ня 1826 року фото­графії, 1832 року теле­графу, 1876 року телефону, створе­н­ня 1895 року кіно та радіо, у 1930-і роки — телебаче­н­ня. Інформацію почали оперативно й швидко пере­давати на будь-які від­стані.

Нова фаза роз­витку на­стала із вина­йде­н­ням компʼютерів (1930–40-і роки), створе­н­ням у США невеликих електрон­них обчислювальних машин (початок 1970-х років), роз­рахованих на одного користувача (персональних компʼютерів). У дослідницьких центрах практикували зʼ­єд­на­н­ня кількох електрон­них обчислювальних машин для обміну та обробле­н­ня інформації. У СРСР перше таке обʼ­єд­на­н­ня здійснено 1956 року; локальні мережі використовували у науково-дослідних ін­ститутах: для економії кілька терміналів під­ʼ­єд­нували до одного найпотужнішого обчислювального при­строю. Зʼ­єд­на­н­ня міль­йонів персональних компʼютерів роз­винулося у мережу Інтернет, широкого роз­по­всюдже­н­ня набули інформаційні технології. В історії електрон­них комунікацій революційними стали пред­ставле­н­ня будь-якої інформації у цифровому варіанті, ди­станційний та мит­тєвий обмін значними масивами інформації, мультимедіа.

На етапі комунікаційного по­ступу людства, повʼязаного з роз­витком мережі Інтернет, від­бувається інформаційно-соціальна революція: широке виробництво інформації вперше стає економічно-організаційною основою су­спільства. Інтегруючи величезні обсяги інформації, що оперативно надходять із різноманітних та гео­графічно від­далених джерел, на якісно новий рівень виходять управлі­н­ня, економіка, політика, наука, культура.

Важливі події в історії комунікації спричинили значні наслідки для становле­н­ня й роз­витку су­спільства, хоча жодна інформаційна революція не змінювала його докорін­но. Комунікаційні технології попередніх періодів досягали максимального пошире­н­ня після на­ступної інформаційної революції: викори­ста­н­ня письма стало масовим не в рукописну епоху, а у звʼязку з пошире­н­ням книго­друкува­н­ня та шкільної освіти; максимальні обсяги друкованої продукції — у час компʼютерів, коли для редакторів, вер­стальників створено спеціалізовані компʼютерні про­грами. Згодом роз­роблено «на­стільні видавничі системи» для виготовле­н­ня книжкових оригінал-макетів (разом із діапозитивами) або ви­да­н­ня газет, журналів. Від­булося кардинальне збільше­н­ня обсягів та пропускної спроможності засобів збереже­н­ня й пере­дава­н­ня інформації, зумовлених пере­ходом на мікро­електрон­ні та оптичні технології, мініатюризацію усіх вузлів. Створено універсальні автономні при­строї обробле­н­ня інформації, роз­роблено про­грамне забезпече­н­ня. Інформацію почали роз­глядати як важливу складову фізичних, біо­логічних та соціально-економічних процесів. Від­окремле­н­ня інформаційної складової в економічній, адміністративній, виробничій діяльності та їхня автоматизація звільнили людей від механічної, монотон­ної роботи. Автоматизація пере­творе­н­ня інформації, за­стосува­н­ня нових засобів її наочного пред­ставле­н­ня під час управлі­н­ня складними системами та при­строями в енергетиці, транс­порті, автомобільній та авіакосмічній промисловості, обороні до­зволяє створювати системи нового зразка для виріше­н­ня раніше нерозвʼязаних задач. Роль ЗМІ у житті су­спільства зро­стає, сприяючи процесам глобалізації і створен­ню інформаційного су­спільства. Активно роз­робляють методи інформаційного забезпече­н­ня (висвітле­н­ня у засобах масової інформації діяльності людей, організацій) та веде­н­ня інформаційної роз­відки. Сукупність вироблених інформаційними революціями змін призводить також до становле­н­ня постіндустріального су­спільства, де інформація і зна­н­ня стають найцін­нішими ресурсами. У майбутньому на людство чекають нові інформаційні революції, що сприятимуть роз­витку новітніх технологій створе­н­ня, пошире­н­ня, пере­робле­н­ня та зберіга­н­ня інформації.

Завантажити статтю