Історично-археографічний інститут ВУАН
ІСТОРИ́ЧНО-АРХЕОГРАФІ́ЧНИЙ ІНСТИТУ́Т ВУАН — науково-дослідна установа історичного профілю. Створ. у січні 1934 на сесії ВУАН разом із 20-ма ін. НДІ. Розпочав діяльність 1 лютого 1934, однак уже 17 листопада 1934 був ліквідований за наказом неодмін. секр. ВУАН. Спочатку Інститут очолював Ф. Козубовський, від квітня — учений секр. І. Кравченко. У його складі функціонували сектори: історії партії, історії України, історії Зх. України, історії Росії і народів СРСР, історії Заходу та Сходу. У штаті Інституту значилися також Михайло і Катерина Грушевські. Перед співроб. поставлені завдання: вивчення «ленін. етапу в істор. науці», «історії класової боротьби за часів феодалізму, капіталізму і за диктатури пролетаріату», підготовка моногр. дослідж. з колгосп. руху та історії міст, розвідок про пролетар. революції на Заході й Сході, матеріалів з історії воєн. дій 1918–20 та історії ф-к і заводів, участь в експедиціях з вивчення Полісся й Донбасу, т. зв. боротьба з великодержавниц. шовінізмом й укр. націоналізмом як гол. небезпекою в історіографії. Готували до публікації археогр. збірники матеріалів з історії укр. буржуазії (А. Ґрінберґ), смілян. цукроварень (І. Кравченко), селян. рев. війни 1648, господарства Києво-Печер. лаври (обидва — К. Лазаревська) та кількатомні «Матеріали з історії селянських воєн в XVII ст. на Україні» (роботу, розпочату в Археогр. комісії ВУАН 1932–33, у 1934 продовжували О. Баранович і Ф. Ястребов), однак, за винятком деяких статей, ці праці надруковані не були. Підготовлено до друку (але також не опубліковано) «Праці експедиції для дослідження історії промисловості Правобережного Полісся» (О. Оглоблин) та вид. «Руської правди» (розпочате Археогр. комісією ВУАН ще 1928, упорядник і автор археогр. передмови С. Юшков, коректура К. Лазаревської). Співроб. Інституту також брали участь у підготовці підручника та хрестоматії з історії України. Друк. орган — щоквартальник «Записки Історично-археографічного інституту».
Рекомендована література
Завантажити статтю
