Кочубей Василь Васильович

КОЧУБЕ́Й Василь Васильович (10. 03. 1892, Царське Село побл. С.-Пе­тербурга, нині м. Пушкін — 14. 03. 1971, м. Нойфен, Німеч­чина) — військовик. Полковник Українсь­кої Держави. Походив із давньо­го козац. роду, спорідненого з родом П. Скоропадського. Навч. у Відні та С.-Петербурзі, закін. Царськосіл. реал. училище. 1911 вступив на військ. службу. Учас­ник 1-ї світової війни, зокрема у січні 1917 при­знач. старшим адʼютан­том штабу 34-го армій. корпусу (командувач — генерал П. Скоро­падський), де прослужив до звільне­н­ня в грудні того ж року. На Всеукр. зʼ­їзді Вільного козацтва у жовтні 1917 обраний ген. писарем (нач­штабу) цієї організації. На поч. січня 1918, напередодні на­ступу більшовиків, влаштував П. Скоропадському зу­стріч із франц. генералом Ж. Табуї з ме­тою залуче­н­ня до оборони Києва польс. і чехо-словац. легіонерів. Актив. учасник геть­ман. пере­во­роту 29 квітня 1918, осавул (адʼю­тант) геть­мана П. Скоропадсь­кого. Член делегацій Української Держави до Німеч­чини на чолі з головою РМ Ф. Лизогубом у серпні 1918 та геть­мана П. Скоропадського у ході його офіц. ві­зиту до кайзера Німеч­чини Віль­гельма ІІ у вересні 1918. Після повале­н­ня Геть­манату емігрував до Німеч­чини, де був учасником геть­ман. руху на чолі з П. Скоропадським, спів­роб. ж. «Часовой» та «Воен­ная Быль».

Завантажити статтю