Кочубей Володимир Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кочубей Володимир Іванович

КОЧУБЕ́Й Володимир Іванович (1888, с. Жижниківці, нині Білогір. р-ну Хмельн. обл. – 08. 12. 1937, Мос­ква) – археолог, краєзнавець. Батько С. Кочубея. 1905 закін. учител. семінарію, від 1906 учи­телював. 1908–13 навч. в учител. ін-ті. Публікував краєзнавчі роз­відки на сторінках г. «Вісті Волин­ського губернського земства» і «Нове життя для всіх». 1919–22 служив у Червоній армії. Від 1923 – учитель профес.-тех. школи у м. Славута (нині Хмельн. обл.). Чл. Волин. наук. т-ва дослідників. Співзасн. низки краєзнав. гуртків у містах та селах Славут., Полон., Красилів., Судилків. (нині Шепетів.), Ізяслав., Ляховец. (нині Білогір.) р-нів (ни­ні усі – Хмельн. обл.). Від 1926 – уповноважений Всеукр. археол. ком-ту при ВУАН по Шепетів. окрузі та Київ. крайової інспектури для охорони пам’яток куль­тури на Шепетівщині. 1926 засну­вав та очолив Шепетів. окруж. краєзнав. музей у м. Славута, ініціював створення і згодом очо­лив Шепетів. наук. т-во при ВУАН. 1927–29 сприяв проведенню під наук. кер-вом С. Гамченка та О. Безбородька двох геол. і двох археол. експедицій; 1928–29 також здійснював системат. обстеження пам’яток давньоукр., сакрал. і побут. мист-ва. Автор монографій «Археологічне обстеження берегів р. Горинь в 1928 р.», «До реєстрації археологічних першоджерел на Шепетівщині», «Довідник Шепетівщини», «Екскурсант Шепетівщи­ни» (Шепетівка, 1929). Від 1936 проживав у Москві. 1 вересня 1937 заарешт., 21 листопада того ж року за звинуваченням у контррев. діяльності засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1961.

Літ.: Нестеренко В. А. Етнонаціональний розвиток Славутчини в 20–30-ті роки ХХ століття // Сангушків. чи­тання: Зб. наук. пр. 1-ї Всеукр. наук. конф. Л., 2004; Берковський В. Г. Студії з історії Славутчини, К., 2008.

ДА: Центр. держ. арх. вищих органів влади України. Ф. 166, оп. 6, спр. 2762, арк. 15–15 зв.; оп. 8, спр. 443, арк. 174–176; оп. 9, спр. 1507, арк. 12–13 зв.

В. Г. Берковський

Стаття оновлена: 2014