Істрін Василь Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Істрін Василь Михайлович

І́СТРІН Василь Михайлович (29. 01(10. 02). 1865, с. Пехра, нині с. Пехра-Покровське Моск. обл. – 19. 04. 1937, Ленінград, нині С.-Петербург) – літературознавець, мовознавець. Чоловік Є. Істріної. Д-р філології (1897), акад. АН СРСР (1907). У Москві навч. у духов. семінарії (1885–87), закін. ун-т (1890). Працював у ньому приват-доц. (1891–97); у Новорос. ун-ті в Одесі: ординар. проф. каф. нової рос. літ-ри (1897–1907); голова Істор.-філол. т-ва і його візант. відділ. при ньому (від 1904). В Одесі 1900 заснував наук. школу дослідників давньорус. писемності. Від 1907 – у С.-Петербурзі. Досліджував питання історії рос. мови та її взаємозв’язків із церк.-слов’янською, проблеми розвитку мовознавства, теорії перекладу, палеографії і текстології. Визнав, що «Слово о полку Ігоревім» справило ідейно-худож. вплив на літ-ру, що засвідчує його оригінальність. Вивчав творчість О. Пушкіна, М. Гоголя, В. Жуковського.

Пр.: Александрия русских хронографов: Исследование и текст. Москва, 1893; Откровение Мефодия Патарского и апокритические видения Даниила в византийской и славяно-русской литературах: Исследование и тексты // Чтения. Москва, 1897. Кн. 3(182); Апокрифическое мучение Никиты. О., 1899; Введение в историю русской литературы второй половины XVII века. О., 1903; Греческий оригинал так называемого болгарского перевода хроники Георгия Амартола // Визант. временник. 1906. Т. 13, вып. 1; Исследования в области древнерусской литературы. С.-Петербург, 1906; Редакции Толковой Палеи. С.-Петербург, 1907; История сербской Александрии в русской литературе. О., 1909. Вып. 1; К вопросу о взаимоотношении эллинских летописцев и архивского (иудейского) хронографа. С.-Петербург, 1912; Очерк истории древнерусской литературы домосковского периода (11–13 вв.). Петроград, 1922.

Літ.: Василий Михайлович Истрин (К 125-летию со дня рожд.): Библиогр. указ. О., 1990; Професори О(Н)У.

Т. С. Мейзерська

Стаття оновлена: 2011