Іустин - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іустин

ІУСТИ́Н (Охотін Іван Якович; 12(24). 11. 1823, м. Арзамас, нині Нижньогород. обл., РФ – 25. 05(07. 06). 1907, м. Воскресенськ, нині Іскра Моск. обл.) – церковний діяч РПЦ. Магістр богослов’я (1855). Закін. С.-Петербур. духовну академію (1853). 20 травня того ж року прийняв чернечий постриг, возвед. у сан ієромонаха, 1857 – архімандрита. Від 1855 – у Ярослав. духов. семінарії (Росія): інспектор, від 1858 – ректор. 25 травня 1871 хіротонізов. на єпископа Острозького, вікарія Волин. єпархії. Від 1879 – єпископ Харківський та Охтирський, від 1882 – Подільський і Брацлавський, від 1887 – Курський і Бєлгородський, від 1893 – архієпископ Херсонський та Одеський. Ініціював відкриття Ком-ту православ. місіонер. т-ва в м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.; 1885), реорганізував сільс. уч-ща Поділля на церк.-парафіял. школи. Опікувався духов. освітою, зокрема заснував жін. єпарх. уч-ще в Єлисаветграді (нині Кіровоград), розбудував Одес. духовну семінарію (1900–03). Від 1905 – на спокої у Воскресен. Ново-Єрусалим. ставропіг. монастирі.

Літ.: Высокопреосвященный Иустинъ, бывший архиепископъ Херсонскій и Одесскій // Херсон. епарх. вѣдомости. 1907, 1 июля; Андреевскій Е. К. Къ воспоминаниямъ о высокопреосвященномъ Иустинѣ, бывшемъ архиепископѣ Херсонскомъ и Одесскомъ // Рус. старина. 1908. Т. 133, № 1.

Т. Л. Поліщук

Стаття оновлена: 2011