Іустин - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іустин

ІУСТИ́Н (Полянський Михайло; 15(27). 05. 1830, с. Богатирьово Воронез. губ., Росія – 26. 09(09. 10). 1903, с. Червоний Маяк, нині Берислав. р-ну Херсон. обл.) – церковний діяч РПЦ. Магістр богослов’я (1870). Закін. Воронез. духовну семінарію (1853), Київ. духовну академію (1869). 26 вересня 1854 рукопоклад. у сан священика, 1 червня 1862 прийняв чернечий постриг, перебував у Києво-Брат. монастирі, 1872 возвед. у сан архімандрита. 1869–70 – викл. каф. осн. догмат. і морал. богослов’я Харків., 1870–75 – інспектор Литов. (Вільно, нині Вільнюс), 1875–84 – ректор Костром. (Росія) духов. семінарій. 27 січня 1885 хіротонізов. у сан єпископа Михайловського, вікарія Рязан. єпархії, від 10 серпня того ж року – єпископ Новомиргородський, вікарій Херсон. єпархії, від 1889 – єпископ Тобольський та Сибірський, від 1894 – Рязанський і Зарайський, від 1896 – Уфимський та Мензелинський. Від 1900 керував Рененбур. Петропавлів. пустинню Рязан. єпархії. У травні 1903 переміщ. на спокій до Григоріє-Бізюкового монастиря Херсон. єпархії. 1988 прославлений як місцевошанов. святий Воронез. єпархії.

Пр.: Православно-христианское вѣроученіе или Догматическое богословіе: В 2 ч. Хн., 1886–87; С.-Петербургъ, 1902; Сочиненія Іустина, епископа Рязанскаго и Зарайскаго. Москва, 1895. Т. 1–10; Рязань, 1896–97. Т. 11–12; Жизнь во Христѣ. Москва, 1899; Что такое жизнь и какъ должно жить. С.-Петербургъ, 1901; Келѣйное правило. Москва, 1910.

Літ.: Софронов В. Светочи земли сибирской: Биографии архипастырей Тобольских и Сибирских (1620–1918 гг.). Екатеринбург, 1998.

С. О. Плахотнюк

Стаття оновлена: 2011