Іхтіологія

ІХТІОЛО́ГІЯ (від іхтіо… і …логія) — роз­діл зоології, що ви­вчає будову тіла, спосіб життя, систематику, індивідуальний та еволюційний роз­виток, гео­графічне пошире­н­ня й структуру популяцій риб і круглоротих (міксин та міног), роз­робляє біо­логічні основи рибальства і рибництва. Осн. зав­да­н­ня сучас. І.: ви­вче­н­ня екології, етології та динаміки популяцій риб, видового складу риб від­критого океану і тропіч. пріс. водойм, питань їхньої еволюції і систематики. Приділяє також значну увагу пита­н­ням практ. веде­н­ня рац. рибного господарства у водо­ймах різного типу (аквакультура), охороні й від­творен­ню рибних ресурсів, об­ґрунтуван­ню біол. основ океаніч. рибного промислу тощо. І. тісно повʼязана з гідробіологією, гідрологією та ін. природн. науками.

Перші ві­домості про зовн. і внутр. будову тіла риб та їхню екологію наявні вже в працях Аристотеля. Систематичне ви­вче­н­ня започатковано у 2-й пол. 16 ст. спробами франц. вчених П. Белонда і Г. Ронделе узагальнити зі­брані матеріали. Першу наук. систематику риб у 17 ст. об­ґрунтували англ. учені Д. Рей і Ф. Віл­лобі, у 18–19 ст. — К. Лін­ней, Ж. Кювʼє, А. Валансьєн та ін. У Росії й Україні систематичні дослідж. з І. роз­почато у 2-й пол. 18 ст. (С. Крашенин­ников, С. Гмелін, І. Лепьохін та ін.). Іхтіофауну Азов. та Чорного морів, Дні­пра, Дністра, Пд. Бугу, Сівер. Дінця та Дону в 18–19 ст. ви­вчали П. Пал­лас, В. Зуєв, Е. Ейхвальд, К. Кес­слер, О. Чернай, Й. Гюльденштедт, О. Нордман. Тривалий час іхтіол. дослідж. мали фауністич. характер. Збільше­н­ня попиту на рибу, роз­виток промисловості вимагали роз­шире­н­ня рибного промислу, роз­робле­н­ня заходів зі збереже­н­ня запасів риби, що при­звело до ви­окремле­н­ня в 19 ст. І. у самост. роз­діл зоології. Важливі рибогосп. дослідж. провели 1851–57 К. Бер і М. Данилевський у водо­ймах Європ. частини Росії. 1854–57 В. Враський заклав основи штуч. риборо­зведе­н­ня. На поч. 20 ст. М. Кніпович роз­робив наук. основи рац. освоє­н­ня сировин. бази мор. рибного промислу і склав ви­значники мор. риб. Ґрунтовні праці, присвяч. прісновод. іхтіофауні, належать Л. Бергу. Знач. внесок у ви­вче­н­ня сировин. рибних ресурсів зробили Є. Суворов, П. Шмідт, В. Солдатов, І. Правдін, В. Мейснер, С. Крижановський, Г. Нікольський, Д. Белінґ, В. Владимиров, П. Па­влов та ін. Дослідж. з І. в Україні можна поділити на кілька етапів. Так, у довоєн. час їх проводили пере­важно у верх. і серед. ділянках Дні­пра, його притоках та заплав. водо­ймах. У цей період роз­роблено типологію пріс. водойм для ви­значе­н­ня їхньої рибо­продуктивності, ви­вчено видовий склад рибного населе­н­ня, біо­логію окремих прісновод. риб, віковий склад виловів, міграцію та роз­поділ риб у різних водо­ймах (Д. Белінґ, І. Короткий). Знач. роз­витку набули дослідж. після 2-ї світової війни. Від­новлено роботи з систематики і фауністики риб Дні­пра, Дністра, Дунаю, причорномор. лиманів і придунай. водойм; ви­вче­н­ня внутр.-видового формо­утворе­н­ня, морфометрич. і біол. мінливості, стану пром. запасів риб нижнього Дні­пра і Дні­пров.-Бузького лиману та про­блем їх охорони. На Дунаї та в придунай. водо­ймах проведено дослідж. зі встановле­н­ня причин зниже­н­ня вилову риби, роз­робле­н­ня заходів з охорони запасів та покраще­н­ня їх від­творе­н­ня, біол. основ роз­веде­н­ня осетрових. М. Білий ви­вчав закономірності росту риб, його залежність від віку, термінів на­ста­н­ня статевої зрілості; морфометричну і біол. мінливість риб, роз­множе­н­ня й ембріонал. роз­виток у природ. умовах та штуч. нерестовищах типу гнізд. У галузі морфології риб працював Д. Третьяков, зокрема досліджував будову органів чуття, виділе­н­ня, личинк. гідро­статич. апарат у пред­ставників родини оселедцевих, особливості будови шкіри у різних видів риб. Із роз­витком гідротех. будівництва на Дні­прі вчені Ін­ститутів гідробіо­логії НАНУ, рибного господарства НААНУ (обидва — Київ) та НДІ біо­логії Дні­проп. університету провели широкомас­штабні іхтіол. дослідж. на дні­пров. водо­сховищах, у пониз­зі Дні­пра, Дні­пров.-Бузькому лимані, в результаті яких удосконалили систему біол. класифікації риб, детально описали роз­мірно-вагову і вікову структури популяцій різних видів риб та їхні зміни в процесі становле­н­ня водо­сховищ рівнин. типу, особливості жит­тєдіяльності іхтіофауни у бас. Дністра і Дунаю, умови природ. від­творе­н­ня та біо­продукційні властивості популяцій пром. видів риб, роз­робили методи про­гнозува­н­ня складу іхтіофауни і рибо­продуктивності водойм (В. Владимиров, П. Сухойван, Г. Мельников, С. Озинковська та ін.); встановили закономірності формува­н­ня іхтіофауни, зміни умов роз­множе­н­ня, чисельності пром. риб, опрацювали вимоги рибних госп-в до режиму рівнин. водо­сховищ Європ. частини СРСР. В. Владимиров ви­значив закономірності росту риб, роз­робив концепцію різно­якісності ран­нього онтогенезу, виділив крит. періоди та їхнє значе­н­ня у виживан­ні поколінь. Встановлено залежність жит­тє­здатності риб на ран­ніх етапах роз­витку від віку та умов нагулу плідників, швидкості їх росту й обміну речовин, низки біо­хім. показників якості ікри, інтенсивності пере­бігу аероб. і анаероб. процесів у статевих продуктах і личинках риб; ви­вчено вплив абіо­тич. чин­ників водного середовища на роз­виток, ріст і вижива­н­ня осетрових і коропових у ран­ньому та ембріонал. періодах роз­витку (В. Жукинський). У звʼязку з запланованими роботами з рекон­струкції та між­басейн. пере­киду річк. стоку спів­роб. Ін­ституту гідробіо­логії НАНУ ви­значили умови природ. від­творе­н­ня пром. видів риб у пониз­зях річок пн.-зх. частини Чорного моря і дні­пров. водо­сховищ, роз­робили заходи з їх поліпше­н­ня і збільше­н­ня рибних запасів, а також принципи екол. про­гнозува­н­ня рибо­продуктивності рівнин. водо­сховищ. Остан­нім часом увагу зосереджено на по­глибленому ви­вчен­ні структури, про­блем від­творе­н­ня і продуктив. властивостей популяцій промислово цін­них видів риб за умов зро­ста­н­ня впливу антропоген. чин­ників, серед яких — радіо­активне за­брудне­н­ня водойм, зумовлене аварією на ЧАЕС (М. Євтушенко, С. Озинковська). Польові та екс­перим. дослідж. спрямовані на встановле­н­ня механізмів адаптації риб до впливу антропоген. чин­ників (В. Романенко, Г. Шульман). На основі проведених дослідж. осн. рибо­пром. водойм, екології та закономірностей росту й роз­витку риб роз­роблено методи веде­н­ня рибного господарства в природ. і штуч. водо­ймах, зокрема штуч. від­творе­н­ня, інтродукції і рибогосп. освоє­н­ня рослиноїд. та ін. видів риб далеко­схід. комплексу з метою викори­ста­н­ня їх як біо­меліораторів та під­вище­н­ня рибо­продуктивності водойм України (П. Вовк, Р. Балтаджі та ін.), що сприяло цілеспрямованому формуван­ню складу іхтіофауни водойм дні­пров. каскаду та ін. водойм комплекс. і рибогосп. при­значе­н­ня. Об­ґрунтовано методи комплекс. інтенсифікації ставк. (В. Мовчан, Н. Харитонова) та екол.-фізіол. основи індустр. (В. Романенко) рибництва, оптимізації екол. умов і фармакол. захисту (О. Зіньковський, О. Потрохов), що дає можливість сут­тєво під­вищити інтенсивність росту, жит­тє­здатність риб, особливо на ран­ніх стадіях онтогенезу шляхом за­стосува­н­ня комплексу біо­логічно актив. речовин. Заслуговують на увагу дослідж. іхтіологів Ін­ституту зоології НАНУ (Київ) з морфології і систематики іхтіофауни водойм різних типів (А. Щербуха), роз­робле­н­ня біо­технологій штуч. роз­веде­н­ня, акліматизації та реакліматизації окремих видів риб, від­новле­н­ня і збереже­н­ня генофонду рідкісних і зникаючих видів та біо­різномані­т­тя іхтіофауни (В. Сабодаш). Широкові­домим є наук. центр мор. І. при Ін­ституті біо­логії пд. морів НАНУ (Севастополь), дослідж. фахівців якого присвяч. ре­продукт. біо­логії мор. видів риб, живлен­ню личинок і дорослих особин, мор. іхтіопланктону, стану мор. іхтіофауни в цілому за умов впливу антропоген. чин­ників (Г. Зуєв). Значну увагу вони приділяють дослідж. марикультури, штуч. від­творен­ню промислово цін­них видів риб. Сучасна діяльність іхтіологів України спрямована на встановле­н­ня механізмів стійкості та адаптації, роз­робле­н­ня теор. основ оцінюва­н­ня та про­гнозува­н­ня стану іхтіофауни, динаміки чисельності популяцій риб в умовах зро­ста­н­ня впливу природ. і антропоген. чин­ників, ролі іхтіофауни в механізмах функціонува­н­ня водних екосистем. Актуал. є пита­н­ня під­вище­н­ня ефективності природ. від­творе­н­ня та штуч. роз­веде­н­ня риб шляхом викори­ста­н­ня біо­логічно актив. та ін. речовин з метою збереже­н­ня біо­різномані­т­тя, під­вище­н­ня рибо­продуктивності й здійсне­н­ня біо­меліорації водойм різних типів, а також про­блеми охорони, від­творе­н­ня і рац. викори­ста­н­ня рибних ресурсів, об­ґрунтува­н­ня методів упр. водними біо­ресурсами.

Вагомий внесок укр. вчені зробили у роз­виток рибництва. Так, під керівництвом О. Кузьоми у серед. 50-х рр. 20 ст. створ. високо­продуктивні породи коропа — укр. рамчастий та укр. лускатий. За­пропоновано технологію випас. вирощува­н­ня товар. риби в полікультурі (М. Гринжевський, І. Демченко, Н. Харитонова); об­ґрунтовано теор. основи і технології штуч. від­творе­н­ня, вирощува­н­ня та інтродукції риб далеко­схід. комплексу — білого амура, білого та строкатого товстолобиків (П. Вовк, П. Носаль, А. Балан, Р. Балтаджі, І. Шерман); описано біо­логію рослиноїд. риб, інтродукованих у дні­пров. водо­сховища, їхні взаємини з абориген. фауною і роль в екосистемах водойм різного типу (П. Вовк); роз­роблено біол. основи акліматизації нових обʼєктів рибництва — буф­фало, ка­нального сома (П. Галасун, А. Андрющенко), технологію інтенсив. роз­веде­н­ня в Україні форелі (П. Галасун), біо­технологію штуч. від­творе­н­ня чорного амура (О. Потрохов, О. Зіньковський), пелінгаса (В. Сабодаш, І. Шерман), веслоноса (І. Шерман), ресурсоощадні технології вирощува­н­ня риби в малих водо­сховищах, вдосконалено біо­технологію штуч. від­творе­н­ня осетрових (І. Шерман); ви­вчено паразитарні та інфекц. хвороби риб, причини виникне­н­ня епізоотій, за­пропоновано методи боротьби з інвазій. хворобами риб (О. Щербина). Пріоритет. напрямами наук. дослідж. у галузі рибництва на сучас. етапі є селекц. робота, роз­робле­н­ня технол. систем веде­н­ня рибного господарства, спрямованих на рац. викори­ста­н­ня біол. ресурсів внутр. водойм, роз­шире­н­ня генофонду ставк. риб, покраще­н­ня їхніх продуктив. якостей, виведе­н­ня нових внутр.-пород. типів і гібрид. форм, опрацюва­н­ня методів інтенсифікації рибництва у водо­ймах різного типу. У методиці іхтіол. дослідж. за­стосовують досягне­н­ня сучас. техніки (мічені атоми, гідро­акустика, ультра­звук, рентґено­скопія тощо).

Під­готовку фахівців з І. здійснюють на факультеті гідробіо­ресурсів та аквакультури, зокрема на каф. рибництва Херсон. аграр. університету. 2000 при Нац. аграр. університеті (нині університет біо­ресурсів і природокористува­н­ня України, Київ) створ. каф. гідробіо­логії та іхтіології, 2001 — факультет водних біо­ресурсів та аквакультури (нині рибогосп. ф-т). Аналогічні спеціалізації від­крито у Нац. університеті водного господарства та природокористува­н­ня (Рівне), Білоцерків. аграр., Дні­проп. і Запоріз. університетах.

Літ.: Щербина А. К. Болезни прудовых рыб. Москва, 1952; Владимиров В. И. Условия раз­множения рыб в нижнем Дне­пре и Каховское гидростроительство. К., 1955; Владимиров В. И., Сухойван П. Г., Бугай К. С. Раз­множение рыб в условиях зарегулирован­ного стока реки. К., 1963; Па­влов П. И. Современ­ное со­стояние запасов промысловых рыб нижнего Днепра и Дне­провско-Бугского лимана и их охрана. К., 1964; Никольский Г. В. Частная ихтиология. Москва, 1971; Вовк П. С. Биология дальневосточных растительноядных рыб и их хозяйствен­ное использование в водоемах Украины. К., 1976; Бугай К. С. Раз­множение рыб в низовьи Днепра. К., 1977; Романенко В. Д., Евтушенко Н. Ю., Коцарь Н. И. Метаболизм углекислоты у рыб. К., 1980; Романенко В. Д. Эколого-физиологические основы тепловодного рыбоводства. К., 1982; Харитонова Н. Н. Биологические основы интенсификации прудового рыбоводства. К., 1984; Жукинский В. Н. Влияние абиотических факторов на разнокачествен­ность и жизнесп­особность рыб в ран­нем онтогенезе. Москва, 1986; Романенко В. Д., Арсан О. М., Соломатина В. Д. Механизмы температурной ак­климации рыб. К., 1991; Евтушенко Н. Ю. Про­блемы и пер­спективы развития ихтиологических ис­следований в Украине // ГБЖ. 1999. Т. 35, № 1.

М. Ю. Євтушенко

Завантажити статтю