Ішемічна хвороба серця (ІХС) - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ішемічна хвороба серця (ІХС)

ІШЕМІ́ЧНА ХВОРО́БА СЕ́РЦЯ (ІХС) – патологічний стан, для якого характерне порушення кровопостачання серцевого м’яза (міокарда), пов’язане з атеросклеротичним ураженням коронарних (вінцевих) артерій серця. ІХС – поширене захворювання, одна з гол. причин смертності та втрати працездатності серед населення багатьох розвинених країн світу. У Європі кожна 2–3 смерть дорослої людини зумовлена ІХС. В Україні, за даними останніх років, поширеність захворювання становить бл. 20 тис. випадків на 100 тис. осіб, щорічна смертність – 350 тис. осіб. ІХС може мати гостру (інфаркт міокарда) і хронічну форми. Найтиповішою клін. формою є стенокардія. Розрізняють стабіл. стенокардію напруження, вазоспастичну, нестабіл. та постінфарктну стенокардії. Проявом класич. стенокардії є напади пекучого болю в лівій частині груд. клітки. Як правило, його викликають фіз. навантаження, емоц. стреси, іноді виникає після виходу на холод, прийому знач. кількості їжі. Больовий напад триває кілька хвилин і проходить у стані спокою чи після прийому нітрогліцерину. Стенокардію зумовлює тимчас. ішемія серц. м’яза, яка виникає внаслідок невідповідності між потребами міокарда в кисні та його кровопостачанням. Анатоміч. субстратом ІХС є атеросклеротичне звуження коронар. артерій серця, що перешкоджає збільшенню кровотоку, особливо за умов фіз. та емоц. навантажень. Серед ін. причин ішемії міокарда – тромбоз та спазм вінцевих артерій. Своєчасні діагностика й лікування ІХС сприяють попередженню серйоз. серц.-судин. ускладнень, зокрема інфаркту міокарда і коронар. смерті. Діагност. програма при ІХС передбачає клін. огляд з обов’язковим вимірюванням артеріал. тиску, реєстрацію електрокардіограми, тести з дозованим фіз. навантаженням (велоергометрія, тредміл), лабораторні дослідж. і ехокардіографію. Застосовують також метод коронароангіографії, який дає можливість візуалізувати судини серця після введення спец. рентґенконтраст. препаратів у коронарне русло. Серед лаборатор. показників у хворого на ІХС особливе значення мають параметри ліпід. обміну (холестерин та його фракції, тригліцериди). Підвищений рівень холестерину зумовлений прогресуванням коронар. атеросклерозу та ризиком серц.-судин. ускладнень. Терапія ІХС передбачає застосування лікар. засобів, що позитивно впливають на перебіг захворювання, зменшують ризик ускладнень та забезпечують зменшення чи усунення клін. проявів. Для лікування нападів стенокардії рекомендують нітрогліцерин, нітросорбіду динітрат у вигляді швидкодіючих лікар. форм, сублінгвальні або жувальні таблетки, спреї. У випадках, коли больовий напад виникає під час фіз. навантаження (напр., при ходьбі), необхідно якнайшвидше припинити його дію (зупинитися). Напад стенокардії, що триває понад 20 хв., свідчить про ризик розвитку інфаркту міокарда. Для покращення прогнозу хворого на ІХС необхідна довготривала терапія з використанням 3-х осн. груп препаратів – антитромботич., засобів, які нормалізують ліпід. обмін, та блокаторів бета-адренорецепторів (особливо після перенесеного інфаркту міокарда). Блокатори бета-адренорецепторів застосовують для попередження симптомів ІХС – нападів стенокардії. У випадках, коли вони протипоказані або недостатньо ефективні, призначають антагоністи кальцієвих каналів і нітрати пролонгованої дії, а також препарати нової фармакол. групи – інгібітори Іf каналів («Івабрадин»). Значну роль відіграє усунення чинників, які сприяють розвитку ІХС, – тютюнопаління, нерац. харчування з надмір. вживанням продуктів, багатих на холестерин, неадекватна фіз. активність. Важлива складова терапії пацієнтів з ІХС – лікування супут. захворювань, насамперед, артеріал. гіпертензії та цукр. діабету. Ефектив. є хірург. методи лікування ІХС, аортокоронарне шунтування та стентування коронар. артерій.

Літ.: Внутренние болезни. Москва, 1995; Основы кардиологии. Принципы и практика. Л., 2007; Настанова з кардіології. К., 2009.

М. І. Лутай, А. Ф. Лисенко

Стаття оновлена: 2011