Іщенко Василь Григорович

Визначення і загальна характеристика

І́ЩЕНКО Василь Григорович (1883, с. Кобрикове Звенигород. пов. Київ. губ., нині Тальнів. р-ну Черкас. обл. — 1942?) — скульптор, мистецтвознавець. У Києві навч. у Лавр. іконопис. майстерні, закін. художнє училище (1905), Париз. АМ. 1908 повернувся до Києва. На роботах І. позначився вплив О. Родена; для творчості характерні відтворення переконливих життєвих образів; віртуозне володіння прийомами пластики; імпресіоніст. трактування скульптур. форм, що надає портретам самобутності, виявляючи характерність вигляду моделей. Серед робіт — «Сон художника» (1913), «Бабуся», «Портрет», «Поцілунок», «Дівчина» (усі — 1913–17). Співроб. відділу охорони пам’яток та музей. справи при Ген. секр. нар. освіти (1917); експерт з обстеження істор.-мист. пам’яток Істор. музею (1917–18 ); учителював (1920–22). Священик УАПЦ (1922–26). Інспектор мист.-істор. пам’яток Лавр. заповідника. Уповноважений у справах вилучення мист. цінностей. 1928 як представник Всеукр. музей. містечка приймав на зберігання речі з храмів, які закривали більшовики, зокрема з м. Переяслав-Хмельницький (нині Київ. обл.) та його околиць. 22 квітня 1929 заарешт. у справі Комітету визволення України. 8 червня 1929 засудж. до 5-ти р. таборів. Покарання відбував на Соловках (РФ). Працював на каналі Москва–Волга. Заарешт. удруге, розстріляний.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю