Іщук-Пазуняк Наталія Романівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іщук-Пазуняк Наталія Романівна

ІЩУ́К-ПАЗУНЯ́К Наталія Романівна (24. 02. 1922, Київ) – літературознавець, мовознавець. Дочка Р. Іщука та Н. Іщук-Шульгиної, онука Якова та Любові Шульгиних. Дійс. чл. УВАН (1989), НТШ. Студіювала нім. мову у Львів. ун-ті (1940–41). У 1943 працювала перекладачкою у Рівному та Львові. 1944 з родиною виїхала до Відня, звідти – до м. Авґсбурґ (Німеччина), де перебувала у таборі для переміщ. осіб. Закін. славіст. ф-т УВУ (Мюнхен, 1949). Того ж року виїхала до США, де здобула 1955 ступ. магістра у Пенсильван. ун-ті (м. Філадельфія), а 1956 захистила доктор. дис. «Вокатив в українській мові» під кер-вом Ю. Шевельова. Викладала рос. й нім. мови у коледжах і школі ЧСВВ (1956–68); укр. мову та літ-ру у Пенсильван. ун-ті (1963–83), де заснувала укр. відділ у славіст. б-ці. Досліджує укр. літ. класику 19–20 ст. у контексті світ. літ-ри, зокрема творчість Лесі Українки. Авторка кн. «З проблем вокатіва в українській мові» (Мюнхен, 1971), «Lesia Ukrainka – Ukraine’s Greatest Poetess» («Леся Українка – найвеличніша українська поетеса», Нью-Йорк, 1971), «Леся Українка: Ідея свободи у спектрі світової цивілізації» (К., 2008), низки статей з літературознавства, мовознавства, філософії та історії. Упорядниця збірки перекладів творів Лесі Українки мовами народів світу «Lesia Ukrainka in Translations» (Philadelphia, 1988). Створила низку літ. портретів, зокрема І. Світличного, В. Стуса, В. Симоненка, Л. Костенко. Чл. Світ. федерації укр. жін. орг-цій (1952–72 – секр. управи, 1971–73 – віце-президент); заст. голови Укр. Золотого Хреста, голова його відділу в Філадельфії; держ. секр. Уряду УНР у екзилі, секр. Проводу ОУН, чл. управи Орг-ції держ. відродження України.

Літ.: Леонтович О. Гідна дочка свого роду // УС. 2007, 27 лют.

П. В. Одарченко , О. В. Леонтович

Стаття оновлена: 2011