Іщук-Пазуняк Наталія Романівна

ІЩУ́К-ПАЗУНЯ́К Наталія Романівна (24. 02. 1922, Київ — 12. 10. 2017, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) — літературо­знавець, мово­знавець. Дочка Р. Іщука та Н. Іщук-Шульгиної, онука Якова та Любові Шульгиних. Дійсний член УВАН (1989), НТШ. Студіювала нім. мову у Львів. університеті (1940–41). У 1943 працювала пере­кладачкою у Рівному та Львові. 1944 з родиною виїхала до Відня, звідти — до м. Авґсбурґ (Німеч­чина), де пере­бувала у таборі для пере­міщ. осіб. Закін. славіст. факультет УВУ (Мюнхен, 1949). Того ж року виїхала до США, де здобула 1955 ступ. магістра у Пенсильван. університеті (м. Філадельфія), а 1956 захистила доктор. дис. «Вокатив в українській мові» під керівництвом Ю. Шевельова. Викладала рос. й нім. мови у коледжах і школі ЧСВВ (1956–68); укр. мову та літературу у Пенсильван. університеті (1963–83), де заснувала укр. від­діл у славіст. б-ці. Досліджувала укр. літ. класику 19–20 ст. у контекс­ті світ. літ-ри, зокрема творчість Лесі Українки. Авторка кн. «З про­блем вокатіва в українській мові» (Мюнхен, 1971), «Lesia Ukrainka — Ukraineʼs Greatest Poetess» («Леся Українка — найвеличніша українська поетеса», Нью-Йорк, 1971), «Леся Українка: Ідея свободи у спектрі світової цивілізації» (К., 2008), низки статей з літературо­знавства, мово­знавства, філософії та історії. Упорядниця збірки пере­кладів творів Лесі Українки мовами народів світу «Lesia Ukrainka in Translations» (Philadelphia, 1988). Створила низку літ. порт­ретів, зокрема І. Світличного, В. Стуса, В. Симоненка, Л. Костенко. Член Світ. федерації укр. жін. організацій (1952–72 — секр. управи, 1971–73 — віце-президент); за­ступник голови Укр. Золотого Хреста, голова його від­ділу в Філадельфії; держ. секр. Уряду УНР у екзилі, секр. Проводу ОУН, чл. управи Організації держ. від­родже­н­ня України.

Завантажити статтю