Їндржишек Їндржих - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Їндржишек Їндржих

Ї́НДРЖИШЕК Їндржих (Гнат Гнатович; 25. 07. 1857, с. Понікла, нині Ліберец. краю, Чехія – 28. 08. 1924, Прага) – підприємець, видавець, громадський та політичний діяч. Закін. нижче реал. уч-ще у м. Ліберець, навч. у торг. фірмі у м. Високе-над-Їзероу (Чехія). 1879–81 служив в австро-угор. армії. Від 1881 – у Києві, де 1883 відкрив власний муз. магазин із вид-вом (від 1885 – «Депо музичних інструментів»), 1885 – майстерню з виготовлення та ремонту муз. інструментів. У різні роки в майстерні Ї. працювали відомі згодом скрипк. майстри Ф. Шпідлен та П. Схованек. До асортименту магазину входили різноманітні інструменти – струнно-смичкові, духові, балалайки, гармоні від концертино до великих баянів, фісгармонії та фортепіано, від 1903 також грамофони, платівки. Ї. першим в Україні розпочав пром. виготовлення клеєних кобз. Був представником у Києві нім. фірми звукозапису «Інтернаціональ Екстра-Рекорд». У київ. студії цієї фірми 1909 записано 11 платівок співачки О. Петляш у фортепіан. супроводі М. Лисенка, 3 з яких з укр. піснями («Ґандзя» – «Лугом іду, коня веду», «Віють вітри» – «Карі очі» та «Ой казала мені мати» – «Не вернувся з походу») зберігаються у фондах Будинку-музею М. Лисенка в Києві. Ї. – засн. першої та єдиної в Україні у дореволюц. часи фірми грамзапису та ф-ки грамплатівок «Екстрафон» (Київ, 1911–18), де записували і масово випускали (1915–16 – 500 тис. платівок на рік), окрім творів класич. та естрад. репертуару, платівки з укр. музикою, під час 1-ї світ. війни – військ. маршами, патріот. піснями тощо. Від 1906 видавав (разом із В. Вондраком) першу в Росії щотижн. г. «Rusky čech», від 1911 (разом із В. Швиговським) – г. «Čechoslovan» (обидві – Київ). Брав участь у створенні та упр. чехо-словац. банку «Кредитна установа» (Київ). Ініціатор створення і голова Чес. благодій. та просвітн. т-ва ім. Я.-А. Коменського, голова Чес. ком-ту (від 1914), засн. спорт. т-ва «Сокол», чес. школи у Києві. 1915 відкрив Чес. обозну ф-ку, що виготовляла вози для потреб рос. армії. Після експропріації майна Ї. більшовиками навесні 1919 виїхав до Чехії. Від 1921 – у Мін-ві закордон. справ Чехо-Словаччини: від 1923 – консультант зі зв’язків з Рад. Росією у торг.-політ. секції. Чл. ком-ту Об’єдн. чехів і словаків з Росії (1922–24).

Літ.: J. Schánilec. Za slávou. Praha, 1961; Рибаков М. Чарівні звуки старої платівки // Музика. 1995. № 5; Чеські музиканти в Україні: Біобібліогр. слов. Х., 2005; Геращенкова І. Солом’янка «грамофонна» // Солом’янка. 2008. № 6; Муратов А. Йиндржих Йиндржишек, или Генрих Игнатьевич. Некоронованный король русских чехов // Рус. слово. 2009. № 7, 9, 10.

В. М. Щепакін

Стаття оновлена: 2011