Йога
ЙО́ГА (санскр. yoga — зʼєднання, зосередження) — явище індійської філософсько-релігійної культури. У широкому значенні — комплекс духовних, психічних і фізичних практик, спрямованих на керування психічними та фізіологічними функціями організму з метою досягнення особливого стану свідомості, що забезпечує відсторонення від матеріального світу, злиття з Абсолютом, осягнення трансцендентної істини. У вузькому значенні — одна з 6-ти ортодоксальних («даршан») шкіл індуїстської філософії.
Серед основних напрямів є:
- раджа-йога (розвиток вищих психічних функцій);
- карма-йога (гармонізація соціальних і суспільних відносин особистості);
- джняна-йога (вдосконалення мислення й пізнавальних можливостей);
- бгакті-йога (самовдосконалення у сфері почуттів);
- хатха-йога (розвиток фізичних і фізіологічних функцій організму).
Мета практик варіює від поліпшення фізичного та психічного здоровʼя до досягнення мокші — звільнення від циклу перероджень і страждань.
Історія йоги сягає доби протоіндійської цивілізації: на печатках, знайдених під час археологічних розкопок у долині р. Інд (3300–1700 до н. е.), зображено фігури в медитативних позах. Поняття «йога» вперше згадується у «Рігведі». Науковці вважають, що йога розвинулася з аскетичних практик, описаних у «Брахманах» (10–6 ст. до н. е.). Систематизацію йогічних напрямів приписують мудрецю Патанджалі, авторові трактату «Йога-сутри» (2–4 ст.), де викладено вчення про «восьмиступеневий шлях» (аштанга-йогу). В Європі зацікавлення йогою простежується від 19 ст. (зокрема у працях А. Шопенгауера). Значний вплив мало представлення її концепцій індійським філософом і релігійним діячем Свамі Вівеканандою на Парламенті релігій у Чикаго (1893). Відтоді йога поступово поширилася в країнах Заходу, нова хвиля зацікавлення припала на 1-у пол. 20 ст.
Сьогодні існує широка мережа шкіл, інститутів і центрів йоги в різних країнах світу, серед них — й Україна; проводять наукові конференції та семінари. У сучасних компаративних дослідженнях вивчають паралелі між йогічними та іншими духовними практиками (даосизм, християнство, іслам). Психофізіологічні явища, що супроводжують практику йоги, стали предметом зацікавлення психології, медицини, нейронаук. Різні варіанти йоги пропагують також представники нових релігійних рухів індуїстського й буддійського походження. У 2008 в Індії засновано науковий журнал «International Journal of Yoga», що публікує міждисциплінарні дослідження йоги — від медико-біологічних і психофізіологічних аспектів до соціальних і культурних інтерпретацій.
Крім цього, із середини 20 ст. йога почала розвиватися як спортивна дисципліна. Виникли напрями йога-спорт і артистик-йога, що поєднують асани з елементами змагальної демонстрації сили, гнучкості та витривалості. Від 1989 проводять чемпіонати світу з йога-спорту. В Україні цей напрям активно розвивається від початку 2000-х років. Українські спортсмени неодноразово здобували призові місця на міжнародних першостях. Поряд із медитативною та оздоровчою традиціями спортивна йога інтегрувалася у фізичну культуру, фітнес-рух та оздоровчі програми, сприяючи популяризації практик серед молоді.
Рекомендована література
Завантажити статтю
