Кочур Валентина Олексіївна
КО́ЧУР Валентина Олексіївна (05. 09. 1941, м. Сталіно, нині Донецьк) — співачка (мецо-сопрано), педагог. Дружина В. Кулакова. Доц. (2004). Народний артист УРСР (1991). Лауреатка Респ. конкурсу музикантів-виконавців (Київ, 1968). Закін. Київську консерваторію (1970; кл. Л. Руденко). Творчу діяльність розпочала арт. хору Укр. ансамблю пісні і танцю Донец. філармонії. 1970–72 стажувалася у Київ. театрі опери та балету ім. Т. Шевченка. 1972–74 — солістка Новосибір. (РФ), 1974–76 — Дніпроп. театрів опери та балету, 1976–2011 — Нац. опери України (Київ). Водночас від 2000 викладає у Нац. муз. академії України (Київ): від 2011 — професор кафедри сольного співу. Володіє сильним голосом широкого діапазону із насиченим, соковитим нижнім, дзвінким і легким верх. регістрами. Це дозволяє співачці виконувати партії контральто й мецо-сопрано, водночас лірич. репертуар, що потребує тонкого емоц.-психол. нюансування, тембр. багатства співу. Виконав. мистецтву притаманні виразні міміка й жест, кінематогр. рельєфність сцен, втілення різноманіт. муз.-худож. образів. У концерт. репертуарі — вокал. композиції Л. Ревуцького, В. Косенка, І. Шамо, Ф. Надененка, Г. Майбороди, М. Жербіна, М. Глінки, О. Даргомижського, О. Бородіна, М. Мусоргського, П. Чайковського, С. Рахманінова, Р. Щедріна, Б. Марчелло, А. Понкієллі, К. Ґлюка, Ґ. Генделя, Й.-С. Баха, Р. Ваґнера, Ф. Шуберта, Р. Шуманна, Ф. Ліста, К. Сен-Санса, старовинні рос. романси, укр. і рос. нар. пісні. Здійснила низку фонд. записів на Укр. радіо. На телебаченні записано опери за участі К. — «Пікова дама» П. Чайковського (Графиня), «Анна Ярославна, королева Франції» А. Рудницького (Графиня Монморансі). К. присвяч. низку телепередач. Гастролі у Польщі, Румунії, Югославії, Німеччині, Франції, Швейцарії, Данії, Нідерландах, Іспанії, Італії. Упорядкувала «Педагогічний репертуар для мецо-сопрано» (К., 2007).