Йосифович Дмитро Григорович

ЙОСИФО́ВИЧ Дмитро Григорович (псевд. і крипт.: Василь Ріленко, Василь Орленко, Орест Дубенський, Мирослав Зорин, Дм. Йос., О. Д., Д-б Ор. та ін.; 06. 11. 1867, с. Нові Скоморохи, нині Галиц. р-ну Івано-Фр. обл. — 28. 11. 1942, с. Хитар Сколів. р-ну Львів. обл.) — письмен­ник, пере­кладач, священик. Закін. Бережан. гімназію (нині Терноп. обл.; 1887), теол. факультет Львів. університету (1891). Душпастирював у селах Станіславщини та Львівщини. Видав огляд праць Ф. Ржеґоржа про українців Галичини, записував фольклор. Автор віршів «Заява» (ж. «Зоря», 1892), «Гості» (1898; 1909), «Щастє», «На синяві небес…» (обидва — 1906; усі — «ЛНВ»), «Як схиляєшся до броду», «Зеленими левадами» (у зб. «Акорди: Антологія укр. лірики від смерті Шевченка», Л., 1903), байки «Вовк та овеча рада» («Зоря», 1894), вірш. повісті «У верховинській дебрі» (1926), новели «Провин­ник» («Зоря», 1892), оповідань «По городських вулицях» («Зоря», 1894), «По сей і той бік моря» (1912). Писав про злиден­не життя селян, соц. про­блеми галиц. міста кін. 19 ст., тяжке життя укр. емі­грантів. Пере­клав українською мовою з рос. окремі твори В. Короленка (повість «Сліпий музика», 1890), Г. Данилевського (роман «Збігці з Новоросії», 1892; спільно з М. Миколайчуком), М. Костомарова (роман «Кудеяр», 1897; усі опубл. у літ. додатку до г. «Діло» — «Бібліотека найзнаменитіших повістей», Львів), А. Чехова (оповіда­н­ня «Не­приємність», 1892; «Старий дім» // «Неділя», 1932, 29 травня), О. Равіти-Гавронського (повість «Геть­ман Мазепа», 1893), В. Солов­йова («Вві сні і наяву», 1893), О. Пушкіна («Казки», Л., 1900), В. Жуковського («Казка про Івана Царевича та Сірого Вовка», Л., 1905); з нім. — Й.-В. Ґете (драми «Іфіґенія в Тавриді», Л., 1895; «Притча про під­кову», 1906), Ф. Шіл­лера («Поезії», Л., 1914); з франц. — Ґі де Мопас­сана (новели «Боягуз», «Хори», «Чорт»; усі — 1892); з польс. — Я. Захарʼясевича (оповіда­н­ня «Обезнасліджений»), М. Родзевичівни (повість «Девайтісь»), Е. Ожешко («Хохлик-збитошник»; усі — 1892); з чес. — К. Шванди (оповіда­н­ня «Беатриче», 1890), С. Чеха («Чоловік з гарним вусом», 1893) та ін.

Завантажити статтю