Йоффе Абрам Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Йоффе Абрам Федорович

ЙО́ФФЕ Абрам Федорович (17(29). 10. 1880, м. Ромни Полтав. губ., нині Сум. обл. – 14. 10. 1960, Ленінград, нині С.-Петербург) – фізик. Д-р фізики (1915), фіз.-мат. н. (1946), проф. (1950), акад. АН СРСР (1920; віце-президент 1926–29, 1942–45). Засл. діяч н. СРСР (1933). Герой Соц. Праці (1955). Премія ім. С. Іванова РАН (1915), Сталін. (1942) і Ленін. (1961, посмертно) премії. Держ. нагороди СРСР. Закін. Ромен. реал. уч-ще (1897), С.-Петербур. технол. ін-т (1902). Стажувався у Мюнхен. ун-ті в лаб. В.-К. Рентґена (1903–06), де здобув ступ. д-ра філософії (1905). Працював у Ленінгр. політех. ін-ті (1906–48): від 1913 – екстраординар. проф., від 1915 – проф. каф. заг. фізики, водночас 1919–47 – співзасн. і декан фіз.-мех. ф-ту (з перервами); доц. Петрогр. (нині С.-Петербург) гірн. ін-ту (1908–14) та Ун-ту (1913–19). Один з ініціаторів створення 1918 і кер. фіз.-тех. відділу Держ. рентґенол. і радіол. ін-ту, на базі якого 1922 засн. Держ. фіз.-тех. рентґенол. ін-т (очолював його до 1950; нині Фіз.-тех. ін-т ім. Й. РАН). Ініціював створення фіз.-тех. ін-тів у Харкові (1928), Дніпропетровську (1929), містах Томськ (1930), Свердловськ (нині Єкатеринбург, 1931; обидва – РФ). Співзасн. і дир. Агрофіз. ін-ту ВАСГНІЛ (1932–60), засн. і дир. Ін-ту напівпровідників АН СРСР (1952–60). Президент Асоц. фізиків СРСР (1923–30), ред. «Журнала прикладной физики» та «Журнала Русского физико-химического общества. Часть физическая» (1924–30), «Журнала экспериментальной и теоретической физики» (1931–38), ж. «Физика твердого тела» (1958–60). Один із засн. ж. «Physikalische Zeitschrift der Sowjetunion» (Харків, 1932). Наук. дослідж. у галузях фізики твердого тіла, напівпровідників і діелектриків. Здійснив фундам. дослідж. щодо обґрунтування квант. теорії світла і механізму фотоефекту, виконав класичну роботу з визначення заряду електрона (1913); навів переконливі докази корпускуляр. природи випромінювання. Й. – фундатор фізики напівпровідників у СРСР. Розробив послідовну теорію термоелектрогенераторів і термоелектрич. холодильників, започаткувавши новий тех. напрям – напівпровідник. термоелектроенергетику. Висунув гіпотезу, що напівпровідники здатні забезпечити ефективне транспортування енергії випромінювання в електричну енергію. Серед його учнів – А. Александров, А. Вальтер, Б. Вул, М. Давиденков, П. Капіца, І. Кікоїн, Г. Курдюмов, І. Курчатов, Л. Ландау, О. Лейпунський, І. Обреїмов, М. Семенов, К. Синельников, Я. Френкель. Чл.-кор. Ґеттінґен. (1924) та Берлін. (1928) АН, почес. д-р Каліфорн. (м. Берклі, США, 1927), Сорбонн. (Париж, 1946), Бухарест. (1947), Мюнхен. (1955) ун-тів, Ґрац. політехніки (Австрія, 1949). Залишив спогади «Встречи с физиками» (Москва, 1960), «О физике и физиках» (Ленинград, 1977). Встановлено погруддя Й. у С.-Петербурзі (1964); його ім’ям названо кратер на Місяці, малу планету № 5222 (1980), Ромен. школу № 2 (на фасаді якої відкрито мемор. дошку), площу в С.-Петербурзі (2001).

Пр.: Элементарный фотоэлектрический эффект. Магнитное поле катодных лучей: (Опыт. исслед.). С.-Петербург, 1913; Упругие и электрические свойства кварца. Петроград, 1915; Лекции по молекулярной физике. Петроград, 1919; 1923; Электропроводность диэлектрических кристаллов. Москва, 1924; The Physics of Crystals. New York; London, 1928 (рос. вид. – Физика кристаллов. Москва; Ленинград, 1929); Электронные полупроводники. Ленинград; Москва, 1933 (франц. перекл. – Conductibilité electrique des isolants et des semiconducteurs. Paris, 1934); Энергетические основы термоэлектрических батарей из полупроводников. Москва, 1950; Полупроводники. Москва; Ленинград, 1955; Полупроводниковые термоэлементы. Москва; Ленинград, 1956; Термоэлектрическое охлаждение. Москва; Ленинград, 1956; Физика полупроводников. Москва; Ленинград, 1957; Избранные труды: В 2 т. Ленинград, 1974–75.

Літ.: Отчет о работе Физико-технического института А. Ф. Иоффе // УФН. 1936. Т. 16, вып. 7; Абрам Федорович Иоффе (к 80-летию со дня рождения) // Там само. 1960. Т. 72, вып. 2; Френкель В. Я. Абрам Федорович Иоффе: Биогр. очерк. Ленинград, 1968; Воспоминания об А. Ф. Иоффе. Ленинград, 1973; Семенов Н. Н. А. Ф. Иоффе и его школа // Вест. АН СССР. 1980. № 9; Зельдович Я. Б. Роль А. Ф. Иоффе в развитии советской ядерной физики и техники // Природа. 1980. № 10; Научно-организационная деятельность академика А. Ф. Иоффе: Сб. док. Ленинград, 1980; Ранюк Ю. Наукова імперія Абрама Йоффе // Ранюк Ю. Лабораторія № 1. Х., 2001.

В. М. Томашик

Стаття оновлена: 2011