ЙО́Ф­ФЕ Адольф Абрамович (10(22). 10. 1883, Сімферополь — 17. 11. 1927, Москва) — партійний діяч, дипломат. 1902 вступив до РСДРП. Навч. у Берлін. і Цюрих. університетах, завершив мед. освіту в Відні (спеціалізувався з психо­аналізу). Вів агітац. роботу в Москві, Баку, Криму, разом із Л. Троцьким (був його най­ближчим соратником) від 1908 видавав у Відні г. «Правда» (згодом газету з такою ж на­звою заснували більшовики). 1912 заарешт. в Одесі й засланий до Сибіру. Після Лютн. революції 1917 пере­їхав до Петро­града (нині С.-Петербург), при­єд­нався до більшовиків, взяв участь у жовтн. пере­вороті 1917. У листопаді 1917 — січні 1918 — голова, січні–лютому 1918 — консультант більшов. делегації на Брест. мирних пере­говорах; у квітні–грудні 1918 — пов­пред РСФРР у Німеч­чині (разом з ін. спів­роб. посольства висланий за фінансува­н­ня закупівлі зброї та на­да­н­ня інформ. і пропагандист. допомоги нім. соціал-демократам у роз­гортан­ні революції); 1919–20 — чл. Ради оборони й нарком держ. контролю УСРР. Як дипломат 1920–22 взяв участь у мирних пере­говорах з країнами Балтії, Ризькій мирній конф., Ґенуез. між­нар. конф. 1922–24 — пов­пред СРСР у Китаї, 1924–25 — в Австрії. Очолив троцькіст. опозицію, однак через важку хворобу не зміг взяти активну участь у боротьбі проти сталін. курсу в партії і покінчив життя самогубством.